Маршрутки-вбивці: чи існує дієвий спосіб зупинити смерті на дорогах

0

Наприкінці минулого тижня новини з «дорожнього фронту» вразили багатьох українців. У різних куточках України через масштабні ДТП загинули 20 людей, в тому числі й декілька дітей.

Найстрашніша аварія сталася неподалік Житомира – за кілька кілометрів до міста водій маршрутки, перевищуючи швидкість, врізався у вантажівку. ДТП забрало життя 10 людей, а ще 10 – потрапили до реанімації з травмами різного ступеня тяжкості.

Того ж дня на 289-му кілометрі автодороги Київ-Одеса ще одна маршрутка зіштовхнулася з вантажівкою – водій і четверо пасажирів, які були громадянами Білорусі, загинули, ще 12 людей постраждали.

Ще кілька смертельних ДТП сталися через водіїв легковиків. У двох випадках люди гинули відразу родинами. Найстрашніше те, що в результаті однієї з ДТП авто загорілося й тіла загиблих просто згоріли.

Зазвичай у цивілізованих країнах після такої інформації про масову загибель людей внаслідок масштабних ДТП хтось із чиновників бере на себе відповідальність та йде з посади. Відповідальність, звісно, не за безпосередню провину в тому, що сталося, але за те, що не впорався з виконанням своїх обов’язків і не зміг запобігти масовій смерті людей.

Однак такий сценарій – не про Україну. Звісно, винних знайшли одразу: в разу з ДТП під Житомиром винним в аварії є загиблий водій маршрутки та перевізник, у якого, як виявилося, виявили низку порушень щодо здійснення перевезень. Перевізник отримав підозру про вчинення правопорушення. Втім, життя та здоров’я людей уже не повернеш, а на проблему потрібно дивитися масштабніше.

Перш за все, як перевізник міг безперешкодно отримати документи на перевезення, якщо транспортні засоби не відповідали вимогам безпеки? Чому Кабмін та чиновники заворушилися з перевірками лише постфактум, коли трагедії вже сталися? І хто відповідальний за такий стан речей на дорогах? Ідеться ж не лише про водіїв.

Страшна статистика

Слід зазначити, що за перше півріччя цього року статистика смертності на дорогах поки є меншою, аніж за аналогічний період 2017-го. Із січня до червня 2018-го в Україні сталося 7861 ДТП з потерпілими (загальна кількість всіх ДТП сягнула позначки в 57184). На жаль, в аваріях загинули 988 людей, ще понад 10 тисяч – травмовані.

Тобто за неповні півроку на автомобільних шляхах щомісяця гинули по 180 людей. Варто зазначити, що за весь минулий рік у ДТП загинули 3 тисячі 432 людини, а 35 тисяч – отримали травми.

Звісно, з офіційної статистики пересічний користувач не може побачити, скільки саме загинуло людей під час перевезень у маршрутках. І скільки саме з них працювали нелегально.

Щоправда, навіть якщо з усіма паперами та ліцензіями на перевезення все добре, є одна спільна риса, яка доводить, що користування будь-яким маршрутним автобусом є ризикованою справою в будь-якому разі. Це сам підхід до безпеки перевезення пасажирів.

Згадаємо жахливий випадок у квітні цього року в Кривому Розі. Маршрутка перевозила працівників одного з підприємств, коли в неї в’їхало легкове авто – загинули 8 людей, 10 отримали травми. Звісно, винним у трагедії визнали водія легкового авто, але кількість жертв могла бути меншою. Адже маршрутка була переповнена, люди їхали стоячи. Ба більше, в таких автобусах, як правило, немає пасків безпеки, а самі сидіння прикріплені без дотримання техніки безпеки.

Лише коли проблема набула великих масштабів, у Кабміні вирішили серйозно взятися за її вирішення. Так, в «Укртрансбезпеці» повідомили, що за 2 дні перевірок виявили 326 порушень у перевізників, половина з них – відсутність дозвільних документів.

МВС провело свій рейд у рамках операції «Перевізник». І вже за кілька днів поліція виявила близько 3 тисяч технічно несправних автобусів та зафіксувала понад 26 тисяч порушень правил перевезення пасажирів та дорожнього руху, які були допущені водіями автобусів. Ці цифри вражають. Але ще більше вражає те, чому такі перевірки не здійснюються системно й чому не відомі факти, коли порушників покарали.

Скучили за ПДР?

Однак у питанні дотримання правил дорожнього руху є й інші складові. Наприклад, поведінка самих водіїв на дорогах. Здається, від відсутності адекватних покарань, багато водіїв сильно розслабилися й дозволяють собі порушення навіть базових ПДР.

Щоб виправити ситуацію, доведеться докласти чимало зусиль. Рецепт вуже давно існує – це камери відеофіксації порушень та система покарання штрафами та відповідними санкціями в разі перевищення ліміту каральних заходів.

Однак парламент знову відтермінував ухвалення відповідного закону до осені цього року. Часто обіцянка про впровадження системи відеофіксації лунала й із вуст очільника МВС Арсена Авакова. Втім, останній термін давності таких намірів міністра сплив ще наприкінці 2017 року.

Наразі є відчутною інша проблема – навіть за успішного впровадження системи відеофіксації порушень до кінця цього року навряд чи водії будуть одразу схильні добросовісно платити штрафи й, тим більше, дотримуватися ПДР. Потрібен цілий комплекс заходів, й тому числі й каральних за своєю суттю, щоб ситуація на дорогах почала змінюватися на краще. А за низького рівня довіри та підтримки влади з боку громадян запровадити такі заходи буде вкрай важко. Адже можливий навіть саботаж. Навряд чи хтось із політиків і чиновників піде на такі кроки напередодні виборчого 2019 року.

Єдина стратегія розвитку транспорту в Україні. Де вона?

Зрештою, постає ще одне логічне запитання. Чому самі українці, знаючи про ризики пересування подібним транспортом, все одно користуються його послугами? Відповідь очевидна: в Україні дуже слабко розвинений зручний міжміський транспорт.

А це вже питання до Міністерства інфраструктури. Поки що всі нагальні питання з транспортним сполученням всередині нашої держави вирішується вкрай повільно. Більшість ініціатив щодо його покращення будуть реалізовані не раніше ніж за 5 чи 10 років.

Доки не буде реалізована єдина стратегія розвитку транспорту в Україні, ключовими цінностями якої будуть комфорт та безпека пасажирів, доти маршрутки й подібний небезпечний транспорт сполучатиме українські міста. На жаль, хтост на цьому заробляє, а хтось – гине. До того ж маємо визнати: в деяких випадках маршрутки – єдиний можливий спосіб доїхати до пункту призначення.

Ось чому ситуація має вирішуватися одразу в трьох напрямках: дотримання ПДР водіями, контроль за видачею відповідних ліцензій на перевезення та розвиток транспортної інфраструктури – дієвої альтернативи маршруткам.

Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»


Не пропустіть