Нещодавно в Україні створила інтерактивну карту, де позначила АЗС, які мають ознаки роботи із порушеннями нормативно-правових вимог. Перший заступник Голови ДФС Сергій Білан заявив, що 60% «схем» пов’язані зі скрапленим газом, 30% – з дизпаливом, і 10% – із бензином.
Тепер надаємо слово тим підприємцям, яких звинувачують у роботі «нелегальних» АЗС. НАУ на своїй карті нарахувала їх понад 1000. Наявні проблеми зголосився озвучити Михайло Скляр, голова Асоціації громадського захисту підприємців (АГЗП), яка відстоює права малого та середнього бізнесу, що працює на ринку автомобільного пального.
До Асоціації переважно входять ті, хто займається реалізацією скрапленого газу, хоча, є й учасники, які продають бензин або дизель. За словами Михайла Скляра, середній показник АЗС на одного учасника – 15-20. Найменша кількість заправок – три, бо саме стільки дає змогу вийти на мінімальну рентабельність.
Великий прошарок підприємців, що входять до Асоціації, працює на цьому ринку по 10-15 років. Співрозмовник Mind запевняє, що вони завжди намагалися працювати легально. Але вимоги державної політики у сфері нагляду та контролю за безпекою стають дедалі суворішими, тож, малому і середньому бізнесу стає важче залишатися у правовому полі.
Чому багато АЗС стали «нелегальними»? Система влаштована таким чином, що малому і середньому бізнесу, при всьому бажанні, не можливо легалізуватися: по-перше, через брак фінансових ресурсів; по-друге, через непереборні бюрократичні бар’єри, які відбирають багато часу, потребують серйозної підтримки ззовні і супроводжуються значною корупційної складовою.
Галузь державного нагляду та контролю не виконує свого головного обов’язку – гарантувати безпеку на АЗС. Неодноразово доводилося ставати свідком перевірок, які проводять зведені бригади у складі представників прокуратури, Держслужби з надзвичайних ситуацій, Держпраці, Мінекології, поліції. У жодному випадку не вдалося побачити, щоб перевіряючі бодай наблизилися до обладнання. Їх узагалі не цікавить, в якому стані об’єкт: чи є якісь порушення, поламки, наявність та кількість вогнегасників, прописаних за нормами. Вони приїжджають перевіряти наявність дозвільних документів.
Отже, просто йде торгівля дозволами. До речі, на нафтобазі компанії БРСМ поблизу Василькова, де у червні 2015 року під час пожежі загинуло шестеро людей, були в наявності всі дозволи.
Проте, паливні монополісти всіляко підтримують таку систему видачі документів, бо зацікавлені в ній. Вони чудово розуміють, що ці механізми дають змогу перерозподіляти ринок у їхніх інтересах.
Як створюються бар’єри для отримання дозвільних документів? Легальність бізнесу АЗС визначає наявність низки дозволів, з яких добряче «живляться» працівники Держпраці, ДСНС, екологічних департаментів в органах місцевої влади. Та головний гравець на цьому «полі», який побудував абсолютно непоборну для бізнесу систему, це – ДАБІ, орган архітектурно-будівельного контролю.
Бо якщо підприємці хоч якимись шляхами можуть отримати дозволи в Держпраці, ДСНС чи вирішити питання з екологами, то ДАБІ змушує до таких процедур, які легально пройти практично неможливо. Наприклад, відомство вимагає декларацію на початок будівництва, але складно пригадати випадки, коли її прийняли.
Історія з власного досвіду: ми подаємо перелік документів, які вимагає ДАБІ, у нас їх приймають, переглядають, і кажуть: все чудово, чекайте 10 днів, на сайті побачите, що декларацію прийнято. Проходить 10 днів, ми отримуємо листа з відмовою, бо чогось не вистачає. Все виправляємо і надаємо документи знову, і нам знову кажуть – чекайте 10 днів. Паралельно з цим на нас починають виходити різноманітні посередники з пропозиціями «допомогти». Ми регулярно чуємо зі ЗМІ, що в ДАБІ затримали якихось посадовців за отримання неправомірної вигоди. Але на систему це не впливає, дозволи все одно не видаються.
Найбільша проблема, яка стосується взагалі підприємницької діяльності в Україні, а не лише паливного ринку, – ніде немає чітко прописаного переліку документів і правил. Ми підрахували: документація, яка регулює діяльність газових заправок, розміщена у 28 нормативно-правових актах. І кожен регуляторний орган трактує їх, як хоче.
Чому арешт майна АЗС лише посилює корупцію? Реакція держави на роботу АЗС без дозвільних документів завжди одна: приїжджає зведений загін фіскалів зі спецтехнікою і забирає все майно. Чому не можна почати з приписів: якщо, наприклад, клапан такий-то не пройшов сервісне обслуговування, або колонка востаннє проходила перевірку рік тому? Сплатіть офіційний штраф і усуньте порушення. Та держпредставників цікавить лише наявність дозвільного папірця.
Ця практика особливо широко застосовувалася у Києві під час масових тисків на малі заправки у 2015-2016 роках. Приїжджало КП «Благоустрій» з газовозами і кранами-маніпуляторами – і все забирало. Куди поділося конфісковане майно, й досі невідомо. У КМДА нам говорили: «Звертайтеся до підрядників, ми не знаємо, бо облік не ведемо».
У 2016 році це взагалі перетворилося на бізнес: до підприємця приїжджали, забирали обладнання й ресурс – і залишали номер телефону людини, з якою можна зв’язатися щодо повернення. Там виставляли офіційні рахунки за зберігання та транспортування, які треба сплатити. До них додавалися неофіційні платежі – і лише після цього можна було забрати своє майно
Та потім «ділки» пішли ще далі: і офіційні платежі за зберігання та транспортування, і неофіційні «внески» було збільшено. І підприємцям стало просто невигідно викуповувати свій газ й обладнання. Був випадок, коли підприємець згодом знайшов свій газовий модуль аж у Дніпрі (всі вони номерні). І конкретно цей модуль було кілька разів перепродано. Тобто, це ще один вид корупційного бізнесу, який, з точки зору держави, цілком легальний. Ніхто не покараний, «схеми» не припиняються.
Як реагують чиновники? У 2016 році бізнес ініціював діалог з Київською міськдержадміністрацією, щоб зрозуміти, чого хоче міська влада, та виробити правила, які задовольнять інтереси міста та підприємців. Проводилося кілька круглих столів, учасниками яких були чиновники з КМДА. Там лунали обіцянки, що буде запущено цивілізований переговорний процес, але він закінчився нічим. У 2017 році головою КМДА видане розпорядження про створення робочої групи для розробки правил розміщення та експлуатації АЗС у Києві. Ця група ніколи не збиралася, жодних практичних кроків вжито не було.
Як результат, зараз маємо поєднання інтересів київської міської влади і великих паливних монополістів, які в 2017 році просто «зачистили» столичний ринок автопального від усіх маленьких гравців.
Звідки береться нелегальне пальне? Питання складне, тому на ньому багато спекулюють. Зробити контрафактний скраплений газ, або, як кажуть, газову «бодягу» – неможливо. Для цього треба мати завод із високотехнологічним обладнанням, щоб порушити пропорції між пропаном і бутаном, додати якісь домішки. Люди, яких я представляю, не мають такої можливості, та й мало хто в Україні їх має.
Це звичайний скраплений газ – імпортний або вітчизняного виробництва. Як він виходить із заводів або завозиться на територію України – так і продається на наших заправках. І нічим не відрізняється від того, що реалізується у великих мережах АЗС.
Що стосується дизеля та бензину – технологічно зробити під них «бодягу» набагато простіше. Та й ця проблема сильно перебільшена. По-перше, наші підприємці знають достатньо учасників тієї ж Нафтогазової асоціації, які самі вдаються до таких маніпуляцій». По-друге, давайте візьмемо бензини під брендом «супер» або «плюс», і запитаємо – вони зроблені згідно ДСТУ чи просто ТУ? Можливо, і там є підстави стверджувати, що це «бодяга»? По-третє, безумовно, є ринок контрафактної продукції, і ми періодично читаємо, що прокуратура чи поліція виявляють такі осередки.
Повірте, сховати таке виробництво дуже складно. Якщо воно десь існує, то правоохоронні органи про це точно знають.
Про «ефект села». Розповім історію від власника маленької мережі АЗС – він продає 95-й бензин і дизпаливо. Одна з його станцій розташована між невеличкими селами. Заїхав автомобіль, заправився бензином, через півгодини повернувся, каже – у вас погане пальне, бо в мене проблеми з двигуном. Таке справді може бути, але є й багато інших причин.
Це була єдина претензія щодо якості бензину від споживача. Та скоро власник заправки помітив, що падають продажі цього бензину, хоча якраз був сезон. Він не розумів, у чому справа. Виявляється, чутки, що в людини загорівся датчик сигналу про проблему з двигуном, пішов по всіх навколишніх селах, і народ вирішив: на цю АЗС їздити не варто.
Але продавати в наших умовах відверту «бодягу» ризиковано для власника. В малому та середньому бізнесі репутація – дуже значущий момент. Якщо справді щось траплятиметься з автомобілями, то на цю заправку ніхто не поїде. Отже, малі підприємці не ризикуватимуть.
Чому тиск на малий і середній бізнес посилиться? Влітку нас очікують нововведення. З 1 липня 2019 року вводиться ліцензування роздрібної торгівлі автомобільним пальним. Та досі бізнес не отримав жодного роз’яснення про порядок отримання ліцензії.
У листопаді 2018 року було прийнято закон №9260. Назва важка для вимовляння, та його можна охарактеризувати, як «зібрання побажань всіх монополістів з різних галузей». Там є пункти про спирт, про цигарки, про паливо, і багато іншого. Представники Нафтогазової асоціації не приховують, що брали участь у розробці цього закону і лобіювали деякі норми. І на першому місці в ліцензії ми бачимо питання землі – так звана «відповідність цільового призначення» земельної ділянки саме для торгівлі нафтопродуктами. Ця вимога не дає 90% представників МСБ легалізуватися на цьому ринку, як це було в Києві. Комунальну землю не виділяють, а якщо підприємець орендує приватну, то його звинувачують у використанні її не за цільовим призначенням.
Наша асоціація намагалася довести деяким депутатам ВР згубність цієї ідеї, адже Україна взяла курс на дерегуляцію господарської діяльності. В країні вже скасовано ліцензії навіть на поводження з небезпечними відходами, а тут ми вводимо ліцензії для роздрібної торгівлі паливом. Політики підтвердили: Мінфін, розробляючи цей документ, дійсно, зібрав лобістські побажання великих представників різних галузей економіки.
Можливо, нашій Асоціації разом з іншими спілками, що опікуються малим та середнім бізнесом, вдасться хоча б відтермінувати цю норму та отримати чіткі відповіді щодо процедури ліцензування. Бо це буде дуже потужний удар саме по МСБ. Європейська бізнесова політика декларує: в пріоритеті у держави мають бути малі підприємці. В Україні, на жаль, навпаки – на першому плані інтереси великих галузевих монополістів.
Обговорити цю тему в Facebook