Забитий сажею каталізатор швидко призведе до підвищеного зносу і швидкої поломки найбільш дорого вузла будь-якої машини – двигуна. Як цього не допустити – читайте далі.
Скільки років або тисяч кілометрів проживе каталізатор? На старих японських і американських автомобілях може пережити кузов і кілька змін глушника. Фактор зносу цього вузла багато в чому залежить від конструкції – в деяких випадках повністю прогорілий елемент просто перестає виконувати свою функцію без наслідків для мотора – а датчики загибелі вузла не помічають.
У сучасних же авто – боротьба за екологію і таке інше – подібний номер вже не пройде, лябда-зонд тут же запалить «чек» на торпедо. Але найчастіша причина виходу каталізатор з ладу – низька якість палива, рясно насиченого сіркою. Стільники забиваються сажею, вихлопні гази перестають виходити з мотора в належній кількості, двигун задихається, а мастило – рясно коксується на стінках. Шах і мат за кілька тисяч кілометрів.
Щоб цього не допустити, потрібно бути з автомобілем трохи уважніше. Для відновлення каталізатора є спеціальні хімічні склади двох типів: які заливаються в бак і ті, що механічно очищають стільники. З баком все гранично ясно, при заправці слід додати «хімію» в бензин і дати машині можливість «продихатися»: виїхати на швидкісну магістраль і «дати гару». До речі, фахівці рекомендують всім автомобілістам проводити таку процедуру кожні 20 000 км. Превентивно, так би мовити.
Якщо ж цього виявилося недостатньо, то слід взяти «пінний» очищувач: на ямі або естакаді викручуємо лямбда-зонд, який стоїть перед каталізатором, і через трубку заповнюємо стільники спеціальним миючим розчином.
Якщо ж каталізатор забитий «наглухо» або вже розсипався, про що неодмінно повідомить дослідження ендоскопом, то водій постає перед вибором: вибивати, ставлячи обманку, або міняти, заплативши, як за половину автомобіля.
Обговорити цю тему в Facebook