Розповіли, чому не можна було їздити на МТ “Дніпро” без коляски

В ті часи, коли для придбання важкого мотоциклу типу МТ доводилося кілька років стояти у черзі, “Дніпри” продавалися виключно з боковим причепом.

В окремі періоди ціна мотоцикла сягала ціни ЗАЗ-968М: МТ-16 з ведучим колесом коляски коштував 2800 крб, як “Запорожець” з 30-сильним двигуном.

Тому МТ вважався серйозним транспортом, мало хто сприймав його як мотоцикл. І тим більше мало кому приходило у голову відчепити коляску і розсікати на ньому на двох колесах. Але декому все ж таки приходило – і тоді перший же міліціонер зупиняв відчайдуха і оформляв на нього відповідний протокол. Але чому існувала така заборона?

Річ у тому, що цей важкий мотоцикл (це був офіційний клас мототранспорту) українського виробництва був погано пристосований для експлуатації в конфігурації “одинака”. Чималенька власна маса двоколісного мотоцикла (220 -230 кг), примітивна підвіска, механічні гальма ускладнювали керування одноколійним байком. Маневрування на малій швидкості ускладнював опозитний двигун, який виходив за бокові габарити і створював несприятливий розподіл мас. Все це не сприяло безпеці руху, за яку так дбала ДАІ – тодішня дорожня міліція.

Крім того, “Дніпри” та “Урали” з колясками не мали бокової підніжки. Тобто на кожній парковці 220-кілограмового мотоцикла треба було буквально витягувати на центральну підставку. Електростартерів на мотоциклах тоді не було, а це у поєднанні з відсутністю бокової підніжки ускладнювало ще й запуск двигуна.

Але, певно, найвагомішим аргументом проти дозволу на шляхи “Дніпрів” без коляски була їхня велика питома потужність. Наприклад, у мотоцикла МТ-10-36 (36 к.с., 48 Н*м) після позбавлення його бокового причепа на кожну з кінських сил приходилося лише по 6 кг маси.

Показник, який удвічі кращий за ВАЗ-2106 – найбільш швидкісний легковий автомобіль того часу у країні! Настільки динамічний мотоцикл, безумовно, створював би на тодішніх вузьких та не дуже рівних автошляхах реальну небезпеку для всіх учасників.

Кажуть, що даішники боялися, що не зможуть у випадку необхідності наздогнати “Дніпра”-“одинака”. Частково це правда. Хоча в них на службі перебував одиночний важкий мотоцикл ірбітського виробництва – “Урали” різних поколінь. У народі його називали “полегшеним”, і насправді, у більшості версій даішний байк був позбавлений не лише коляски, а й заднього сидіння. Енергоозброєність його була цілком на рівні “Дніпрів” без причепа.

Насправді Київський мотозавод також випускав свої моделі в одиночній версії. Це було три генерації спеціальних ескортних мотоциклів – потужних машин для супроводження урядових кортежів. Але ними, як і міліцейськими “Уралами”, керували спеціально навчені професіонали, тож небезпеки іншим учасникам руху ці байки не завдавали.

Вже у 1990-ті роки, коли порядки у країні стали не такими тоталітарно-суворими, МТ “Дніпро” нарешті отримав законне право їздити по дорозі без коляски. Це був заводський варіант “одинака” – “Дніпро КМЗ 8.157.01 Соло”. Він має бокову підніжку, доопрацьовану підвіску, нові колеса з шосейними шинами та крилами, а також інше вдосконалене оздоблення.