ТОП-5 некрасивих моделей в історії Ferrari: спорткари, що соромно показати на вулиці

Ferrari – синонім швидкості, грошей і пристрасті. Але навіть легендарні бренди мають невдалі дні. В Італії це визнають неохоче, та деякі моделі з Маранелло виглядають, м’яко кажучи, дивно. Видання SlashGear підбірку таких авто відомого бренду.

Ferrari F50 (1995)

Це був технічний шедевр із мотором від боліда Формули-1. Проте форма кузова нагадувала комікс. Великі повітрозабірники, задні арки та дивна “подвійна” кабіна виглядають так, ніби дизайнер поспішав. Автожурналіст Маттео Лоренці з італійського AutoMoto.it називає F50 «спорткаром з тілом гіпопотама». Та попри зовнішність, сьогодні ціни на F50 сягають 210 млн грн.

Ferrari Mondial 8 (1980)

Спроба зробити Ferrari з чотирма місцями вийшла невдалою. Вага – 1445 кг, розгін до 100 км/год за 9 с, тісні задні сидіння. Дизайнер Леонардо Фіораванті згадував, що проект був компромісом між стилем і вимогами безпеки. Результат — машина, яку навіть фанати називали “найбуденнішою Ferrari”.

Ferrari 612 Scaglietti (2004)

Великий GT із V12 мав стати символом статусу. Але передок виглядав, як жарт із мультика: вузькі фари і маленька решітка створюють вираз «здивованої риби». Автодизайнер Джованні Б’янкі називав 612-ту «Ferrari без обличчя».

Ferrari 400i (1979)

Це була перша Ferrari з автоматом, і перша, яку в Італії назвали “офісною шафою на колесах”. Кути, прямі лінії, квадратні фари – усе суперечило ДНК марки. Попри 12-циліндровий мотор, авто виглядало як втомлений бізнес-седан.

Ferrari 365 GTC/4 (1972)

Родич легендарної Daytona, але без її шарму. М’які форми, довгий капот і дивно приплюснутий дах перетворили машину на щось між Corvette і Fiat Coupe. Власник однієї з таких, американець Марк Вілкінс, казав у блозі Classic Driver: «Їде прекрасно, але кожен зупиняється не від захоплення, а від цікавості – що це взагалі?»

Експерт із колекційних авто Андреа Фальконі підсумовує: «Ferrari може пробачити будь-яку помилку, окрім нудного вигляду». І, мабуть, саме ці п’ять машин нагадують, що навіть ікони інколи промахуються.