Чому на фурах досі ставлять барабанні, а не дискові гальма

Хоч більшість легкових авто давно перейшли на дискові гальма, у світі вантажівок барабанна система досі жива. Це не архаїзм, а чистий розрахунок, пише Jalopnik. У транспортній галузі, де рахують кожну копійку, економія на обслуговуванні має реальне значення.

Барабанні гальма дешевші у виробництві та простіші в ремонті. Для компаній, які тримають у парку сотні фур, це суттєва різниця. У вантажному транспорті головне – витривалість та надійність у складних умовах. Фури часто працюють у пилюці, на дорогах із реагентами. Диски в таких умовах швидше іржавіють, а барабани більш закриті від бруду.

Історично барабанна система з’явилася ще 1902 року, коли француз Луї Рено запатентував її для своїх машин. Тоді дороги були настільки погані, що гальмівний механізм треба було ховати від пилу та каміння. Зараз обставини змінились, але принцип залишився. Барабан добре тримає систему закритою, однак накопичує тепло, що зменшує ефективність при сильному гальмуванні.

Дискові гальма, навпаки, охолоджуються краще, бо весь механізм відкритий. Це робить їх ідеальними для частих зупинок або руху на спусках. Утім, відкритість – і головна вразливість. Бруд, вода й сіль з дороги швидко псують диски, особливо на фурах, які їздять бездоріжжям або між містами взимку.

За даними Американського інституту транспортних досліджень, навіть попри поступове здешевлення дискових систем, великі автопарки все одно віддають перевагу барабанам. Причина проста: їх легше обслуговувати, а заміна дешевша. У час, коли тарифи ростуть, а рентабельність падає, це питання виживання для перевізників.

Сьогодні більшість нових тягачів мають компромісну схему – дискові гальма спереду, барабанні ззаду. Передня пара бере на себе основне навантаження, тому їй потрібна швидка реакція та охолодження. Задня – витримує бруд і вологу, тож барабани цілком доречні.