Прожарювання двигуна: чому інколи водіям треба «ганяти» мотор на межі

Постійна їзда у місті створює тягуче навантаження. Машина рухається повільно, мотор тримає низькі оберти, а всередині накопичується бруд. Це у коментарі з виданням «Твоя МАШИНА» підтвердив автомеханік Сергій Д., який працює з моторами понад двадцять років. Він порівнює такий режим із м’ясом на слабкому вогні. Зверху воно сухе, а всередині лишається сирим, і ця картина дуже схожа на те, що відбувається у циліндрах.

Нагар осідає на поршнях. Канали змащення стають грубими. І водій дивується, чому машина втрачає силу. Процес триває повільно. Мотор реагує на педаль, але робить це мляво. Та досвідчені майстри знають, як очистити ці вузли без розбору.

Механіки називають це прожарюванням. Суть не складна. Спершу треба прогріти мотор до робочої температури. Потім увімкнути ручний режим і коротко крутити оберти у межах 4–6 тисяч. Тримати їх варто кілька хвилин. Після цього повернутися до звичайного руху. У цей момент у моторі піднімається температура, росте тиск у системі, і залишки бруду згоряють.

Головне не починати на холодному моторі. Негріта олива робить метал жорстким. Різкий підйом обертів може створити мікротріщини або посилити тертя. Тому прожарювання виконують лише після повного прогріву і не частіше, ніж раз на 100–150 км.

Такі дії не замінюють сервіс. Забитий фільтр або старі свічки швидко зведуть ефект на нуль. Водії, які обслуговують авто нерегулярно, часто чують ривки, нестабільний холостий хід і бачать підвищену витрату оливи.

В Україні питання догляду за моторами особливо актуальне через часті короткі поїздки та затори. При цьому Інститут досліджень авторинку повідомляє, що українці тяжіють до потужних двигунів з більшим об’ємом. Ці два фактори сторюють передумови до засмічення моторів та необхідність більш ретельного обслуговування.