Авто на єврономерах: що пропонує Верховна Рада

У парламенті розробили законопроект, який має вирішити проблеми з нерозмитненими автомобілями на іноземній реєстрації, що перебувають у володінні українських громадян. Про це на минулому тижні в ефірі одного з телеканалів розповіла голова комітету ВР з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна.  За її словами, концепція законопроекту дещо відрізняється від тієї, яку обговорювали з активістами, що виступають за легалізацію авто «на єврономерах», передає mind.ua.

«У чому відмінність? Я просила б нас зрозуміти. Тому що ми не можемо зараз проводити акцію для тих людей, які скористалися прогалинами в митному законодавстві, порушили законодавство існуюче, і використовували цю систему незаконного ввезення в режимі тимчасового ввезення або режимі транзиту», – сказала Южаніна.

На думку депутата, головна причина, з якої автовласники не хочуть розмитнювати автомобілі – це не лише розмір акцизного податку, а і сплата ввізного мита – 8,5% та 20% ПДВ від вартості автомобіля. «Тому ми повинні підійти зважено і на якийсь період часу прийняти таку шкалу акцизного податку, щоб кожен громадянин, який захоче, зміг привезти старий автомобіль», – зазначила голова парламентського комітету. Южаніна також заявила, що лібералізація повинна застосовуватися з коефіцієнтом залежно від віку автомобіля.

Член Економічного дискусійного клубу Євген Олейников розповів про новації, які пропонуються, кого вони стосуватимуться та якою є ймовірність прийняття цього законопроекту.

Відколи активізувалися «євробляхи»? Проблема ввезення в Україну вживаних авто фактично існує ще з 1990-х років, коли загальна лібералізація економічних відносин зробила можливим індивідуальне придбання громадянами власності за кордоном і наступне її ввезення в Україну.

Але з того ж часу це питання постійно було конфліктним через високі тарифні бар’єри, що сягали від 30% до 50% вартості легкового авто. З того ж періоду відомі різноманітні схеми, що дозволяли громадянам обходити встановлені державою обмеження – ввезення на пільговиків з наступним перепродажем (дипломати, інваліди, інші пільгові категорії), ввезення у розібраному вигляді (коли кожен блок автомобіля ввозиться як окремий вантаж, що сам по собі не підлягає оподаткуванню) з наступним великовузловим складанням, і ввезення у тимчасовому режимі з наступною передачею права управління іншій особі (остання схема потребує періодичного оформлення фактичного чи фіктивного вивезення авто за межі митної території, що зробило її найбільш корупційноємною серед інших).

З часом державою вживалися заходи щодо припинення дії таких схем, і, фактично, єдиною широко розповсюдженою на сьогодні залишилась остання, що передбачає використання автомобіля у режимі тимчасового ввезення.

Чому це відбувається? Враховуючи, що Україна фактично втратила власне виробництво легкових автомобілів, єдиною можливістю придбання зазначеної категорії товарів для громадян залишається імпорт, а це робить відповідні покупки надзвичайно залежними від розміру доходів, перерахованих в іноземну валюту. Саме в цьому аспекті доходи фізичних осіб в Україні за останні чотири роки скоротилися більше, ніж у три рази, а отже, придбання нових автомобілів (або вживаних, але придбаних свого часу офіційно, зі сплатою усіх належних платежів) стає для значної частини споживачів нереальним.

Якщо додати до цього ще і фактичне припинення споживчого кредитування – ситуація із доступністю легкових авто та маломірних вантажівок взагалі стала катастрофічною. При цьому слід розуміти, що значна частина власників використовувала автомобілі не як засіб підвищення власного комфорту, а як засіб заробітку, і тому для них питання придбання автомобілів напряму пов’язано із можливістю заробляти кошти на власне існування.

Чому ситуація загострюється? Логічним виходом із ситуації, що склалася, громадяни побачили придбання вживаних автомобілів з ЄС. По-перше, внаслідок комфортних умов експлуатації, такі авто мають достатній ресурс для їх використання новим власником, по-друге, враховуючи, що європейці позбуваються авто, як правило, у зв’язку із придбанням нового – для них постає проблема утилізації старого автомобіля, що у ЄС потребує значних коштів.

Відповідно, можливість не тільки вирішити безоплатно цю проблему, але ще і трохи на цьому заробити сприяє надзвичайно (в межах 20-30% початкової вартості) низькій ціні вживаного авто. Таким чином, саме придбання таких авто стало найкращим виходом для багатьох українців, що зазнали різкого скорочення власних доходів, і парк вживаних автомобілів, ввезених в Україну у режимі тимчасового ввезення, складає близько 60 000 одиниць.

Держава фактично сама підштовхнула громадян до застосування схеми, заборонивши ввезення в Україну авто, старших за 5 років. Але, оскільки схема ввезення вживаних авто залишалася незаконною, а держава постійно намагається отримати нові податкові доходи до хронічно дефіцитного бюджету, сьогодні увага фіскальних та правоохоронних органів виявилась прикута саме до власників цих авто.

Після декількох показових випадків вжиття репресивних заходів у вигляді накладання кількасоттисячних штрафів на фактичних власників вживаних автівок, останні почали активно протестувати, після чого держава запропонувала їм компроміс, що втілений у законопроекті, підготовленому Ніною Южаніною.

Що пропонує законопроект? Фактично, власникам пропонується доплатити податки в сумі, що розрахунково складе близько 1400 – 1600 євро з одного авто (в залежності від його віку). Одночасно будуть запроваджені додаткові обмеження на наступні покупки таких авто. Відповідно, ціна питання для бюджету, у разі якщо відповідну схему буде ухвалено, становитиме близько 90 млн євро.

Але слід зазначити, що запропоноване рішення фактично просто дещо знижує гостроту проблеми (при тому – тимчасово), але не вирішує її. По-перше, поза межами рішення залишиться частина потенційних власників, що не встигли скористатися існуючою прогалиною у законодавстві. По друге, і ті особи, що зараз розмитнять свої вживані авто за нової схемою, через 2-3 роки все одно постануть перед питанням його заміни. І навряд чи сьогодні є підстави розраховувати, що за цей час їхні доходи  радикально збільшаться, і вони зможуть дозволити собі купівлю нового авто.

Як «полагодити» ситуацію? Отже, ця ситуація наочно демонструє, що держава не тільки може, але і повинна взятися, зрештою за повноцінну реалізацію економічної і промислової політики. Або має бути реалізована програма відновлення в Україні виробництва бюджетних авто легкового класу, або мають бути переглянуті тарифні бар’єри, які сьогодні, за відсутності національного виробництва, незрозуміло що захищають.

Якщо ж держава і надалі буде дивитися на ці питання з суто фіскальної точки зору, прогнозуючи лише на короткострокову перспективу – це скінчиться масштабним соціальним протестом.