Позбавлення прав на керування транспортними засобами: українцям назвали підстави

Захисник особи, засудженого за порушення правил безпеки дорожнього руху (ч. 1 ст. 286 КК України), звернувся до Касаційного кримінальний суд в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове покарання, призначене особі, у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції щодо особи в частині звільнення його від відбування додаткового покарання і прийняв в цій частині новий вирок. При призначенні покарання суд апеляційної інстанції правильно застосував положення кримінального закону, в тому числі і в частині призначення додаткового покарання. Зокрема, санкцією ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI) було передбачено кумулятивну санкцію, яка передбачає наявність як основного, так і додаткового виду покарання.

Отже, суд, обираючи засудженому покарання, в межах своїх дискреційних повноважень мав підстави для призначення засудженому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Положення ст. 55 КК України не містили колізій з положеннями ч. 1 ст. 286 КК (в редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI). Тому немає підстав говорити про те, що положення Загальної частини КК України іншим чином регулюють ті ж питання, ніж становище особливої ​​частини КК України. Позбавлення права керувати ТЗ є різновидом позбавлення права займатися певною діяльністю. До того ж цей вид покарання може бути призначений в якості додаткового покарання і у випадках, коли він не передбачений в санкції статті (санкції частини статті) Особливої ​​частини КК України (ч. 2 ст. 55 КК України).

ККС ВС також відхилив аргументи касаційної скарги про те, що призначення такого додаткового покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами, є обмеженням права засудженого на роботу.

Згідно ч. 1 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. До особи застосовано передбачений ч. 1 ст. 286 КК України покарання на підставі вироку суду, оскільки він визнаний винним в скоєнні цього кримінального злочину. Будь-який вид покарання, передбачений КК України, призводить до звуження прав засудженого. Однак таке звуження прав обумовлено правовою природою покарання, яке, крім іншого, є мірою кримінального примусу, що застосовується від імені держави до особи, яка вчинила кримінально каране діяння.