ЛуАЗ-972 – шестиколісний всюдихід Луцького заводу

У 1982 році в Луцьку були зібрані дослідні зразки перспективного авіатранспортабельного плаваючого транспортера ЛуАЗ-972 (6×6) з трьома рівномірно рознесеними ведучими мостами, в тому числі двома передніми керованими, якому привласнили військовий шифр «Геолог».

Конструктивно автомобіль являв собою серійний ЛуАЗ-967М, до якого додали пару середніх керованих ведучих коліс, ідентичних переднім. Формально він залишався санітарним ТПК і був обладнаний двома поздовжніми носилками або задніми лавами на шість чоловік особового складу, а фактично був легким транспортером озброєння. Ідея цієї машини виникла в процесі створення двовісних ТПК з системами озброєння, які передбачалося використовувати для прихованої доставки бойового розрахунку із зенітно-ракетним комплексом «Голка». Як і попередник, тривісний ТПК з корисним навантаженням 550 кг мав центральне місце водія, забезпечувався колишніми вузлами шасі, герметичним кузовом і передньою лебідкою. У 1984 році він пройшов державні випробування в 21 НДІ та і отримав рекомендації з суттєвого доопрацювання.

У 1990 році новий ТПК вантажопідйомністю 650 кг з модернізованими агрегатами і кузовом був перейменований в ЛуАЗ-1901, що зберіг код «Геолог». До його основних конструктивних особливостей ставилися рядний 3-циліндровий дизельний двигун 3ДТН (1,5 л, 48 – 51 к.с.) Харківського заводу транспортного машинобудування (ХЗТМ) імені В. А. Малишева, досвідчена незалежна регульована гідропневматична підвіска від легкової моделі ЛуАЗ -1301,диференціали всіх мостів, що самоблокуються, передній привід, які відключається, два паливних баки і нові шини розміром 6,95 – 16. В гостроносому герметичному кузові без дверей містилися чотири відкидних сидіння, розташовані в шаховому порядку, або більш важке озброєння.

Автомобіль мав споряджену масу 1250 кг, повну – 1900 кг. Його довжина становила 4522 мм, колія всіх коліс – 1335 мм, дорожній просвіт – 285 мм. Він міг буксирувати причіп масою 500 кг, на шосе пересувався зі швидкістю 60 км/ год, на плаву – до 5 км/год, долав рови і окопи шириною 1,4 м. Запас ходу досягав 740 км, контрольна витрата палива – 14 л на 100 км. Перші зразки «Геолога» встигли пройти випробування в 21 НДІ та, але з крахом СРСР роботи по них, як і за всіма іншими ТПК, припинилися. Останній ЛуАЗ-1901 реанімувався на Україні і представлений на Київському автосалоні 1999 року, завершивши довгу епопею в історії Луцького автозаводу і всього сімейства ТПК. У грудні того ж року підприємство припинило збірку власних легкових машин і навесні 2000 року було виставлено на продаж.