Гібридне авто — своїми руками: українець на Opel значно економить паливо

Ціни на пальне знову зросли. Водії бідкаються, мовляв, тепер доведеться ходити пішки чи пересідати на ровера. Натомість Євген Коливан лише всміхається. “А чого мені журитися? — каже. — Двигун мого “Опеля-Кадета” працює на дровах. Такого добра в лісі хоч греблю гати”.

Легковик Євгена — раритетний, 1986 року випуску, пише газета «Експрес». Купив, щоб їздити на роботу. Коли ж бензин став дорожчати, чоловік задумався — витрати, витрати. Мізерної платні не вистачало. Треба
було шукати альтернативу. І він таки знайшов — дрова. Замість традиційного пального.

“Не вірите? — перепитує. — Ось, дивіться: до багажника приварив металевий бідон і діжку. Завантажую туди дрова та можу їхати. Хоч куди. Двадцяти кілограмів вистачає на сто кілометрів. Та й швидкість чимала — 110 кілометрів на годину. Для сільських доріг вистачає”.

“Чи багато грошей витратили на переобладнання легковика?” — запитую.

“Ні. Технологія дуже проста і дешева, — відповідає. —  Бідон, діжка, система трубопроводів, охолоджувач та фільтри для очищення газу. Майже все зробив своїми руками з підручних матеріалів. Двигуна не переобладнував. А навіщо? Натомість на панелі приладів поставив тумблера. Заводжу машину за допомогю бензину. Дрова в бідоні поволі тліють і виділяють газ. Коли його стає вдосталь, натискаю на тумблера і — вперед. На газі”.

Відтепер Євген постійно возить у багажнику пилку та запасну в’язанку дров. На всякий випадок. Газогенератор умільця всеїдний: туди можна завантажувати і поліна, і хмиз, і навіть пластикові пляшки.

“А якщо раптом машина зупиниться у полі, не біда, — пояснює Євген Коливан із Чернігова. — Доїду до лісу чи лісопосадки на бензині. Відколи почав возитись на дровах, традиційне пальне використовую лише для запуску двигуна. Тобто приблизно півлітра. Тож витрати — мінімальні: 13 гривень. Я іноді на “Опелі” долаю і 100, і 200 кілометрів. На дармових дровах. Якби користувався б бензином, змушений був би платити від 200 до 400 гривень. Погодьтесь, економія суттєва. А головне, що тепер я не відмовляю собі в задоволенні: можу на легковику і до магазину, і на ринок, і хоч куди”.

Cпіврозмовник зізнається, що найчастіше він завантажує до газогенератора соснові дрова чи хмиз. Добре тліють і вдосталь виділяють газу. А ще — дубові, кленові чи ясенові. Тобто з твердої породи. За три роки Євген Коливан наїздив майже вісім тисяч кілометрів — жодних проблем.

“Ні, одна таки є, — жартує. — На вулицях зупиняють: то поліція, то перехожі. Розпитують, роздивляються, ніби то якесь диво, знимкуються на згадку. Насправді ж газонератори — не нове в автопромі. Їх використовували в двадцятих роках ХХ століття. Я просто відродив давно забуту технологію. Навіщо
фінансувати нафтових магнатів? У них і так грошей кури не клюють.

Дехто каже, що такі газогенератори забруднюють повітря. “Дурниця, — заперечує Євген Коливан. — Із вихлопної труби мого “Опеля” вилітає лише пара та діоксид вуглецю”.

… Пан Коливан запрошує проїхатися на його гібридному автомобілі. Легко рушаємо з місця — жодних проблем чи дискомфорту. Минає лише півтори хвилини — стрілка спідометра завмирає на позначці
110 кілометрів. Оце так старт! На дровах.