Електромобілі: що буде з нафтою, бензином, податками, АЗС, СТО?

Автомобільна промисловість – стовп світової економіки. Сто років в світі панує автомобіль і все, що з ним пов’язано: нафтова промисловість, дороги, парковки, заправки, сервіси, обслуговування, ремонти. Величезна кількість суміжних виробництв. На собівартості експлуатації автомобіля зав’язана ціна товарів, логістика, громадський транспорт, таксі…

Ця сфера формувалася десятиліттями, багато років зміни були тільки косметичні, ситуативні.
І ось очікуються серйозні зміни. На зміну двигуну внутрішнього згоряння і рідкого палива приходить електрику.

Давайте проаналізуємо, що зміниться з масовим приходом на ринок електромобілів і заміною ними автопарку з двигунами внутрішнього згоряння.

Що буде з нафтою і бензином

Попит на паливо для автомобілів впаде катастрофічно. Це означає, що впаде попит і на нафту – більше половини що добувається зараз нафти використовується для виробництва автомобільного палива. Бензин стане не потрібний. Нафти буде потрібно значно менше. І тут можливі два варіанти.

1 варіант. Нафта і паливо дорожчає, стає дорогим елітним продуктом.

2 варіант. Нафта і паливо різко, в рази, дешевшають, щоб якомога більше зберегти масового споживача. У цьому випадку буде сенс продовжувати експлуатацію авто з ДВС на роки, поки самі авто не підуть з ринку через амортизацію. Але для цього варіанту треба щоб держави зняли з палива податкове навантаження взагалі. Чи це можливо? Чи буде це мати сенс? Нафтове і бензинове лобі зараз сильне, але настільки?

Що буде з податками

У роздрібній ціні палива сидить велика податкова складова. Прибрати її без заміни іншими надходженнями – неможливо. Крім, власне, податків до бюджетів, в паливі побічно сидить плата за користування дорогами за принципом: більше їздиш – більше заправляєшся – більше платиш на утримання доріг. В електриці цього немає. Ввести додаткові податок на електрику складно, хоча це будуть намагатися робити шляхом введення особливого підвищеного тарифу на зарядку авто (не плутати з нинішнім нічним тарифом). Але це не приживеться. Швидше за все, держава відмовиться від податку на електрику і введе пряму плату за користування дорогами. У вигляді безпосереднього платежу за проїзд конкретних ділянок (в основному, магістралей) і загальної плати (місячної, річної, сезонної) за користування всією мережею доріг в країні. Приблизно так.

Багато держав отримує від плати за імпорт і продаж автомобілів. Після невеликого періоду пільгового імпорту (як в 2018 році), практика податкових пільг і навіть субсидування покупок для електрокарів припиниться. Більш того, плата за імпорт і постановку на облік може вирости, щоб послужити ще одним компенсатором втрат податків на паливо.

Що буде з АЗС

Шкода, що немає хорошого серйозного аналізу і моніторингу процесу переходу транспорту від коней і возів до автомобілів. Щоб можна було собі уявити, як завойовувала місце під сонцем нова технологія, як з’являлися бензоколонки, які виросли потім в гігантські мережі АЗС.

Але що відбувалося з професією візника? Куди поділися численні ломовики, балагули, фургонщики, биндюжники? Чи не перекваліфікувалися ж вони всі в шоферів. І дуже цікаво, як саме відбувався захід гігантської галузі обслуговування гужового транспорту: торгівлі кіньми, виробництва карет і возів, поставок зерна, сіна і соломи? А що сталося зі стайнями, численними денниками, що були при кожному пристойному будинку?

Очевидно, що з швидким відходом гужового транспорту виявилася не потрібна і вся величезна інфраструктура. Незліченна кількість людей залишилися без роботи. Так, в той час державу не хвилювало, що будуть їсти їх піддані з сім’ями. Але зараз так не можна, зараз просто на вулицю десятки тисяч людей не відправиш (це я не про Україну, на жаль).

Так що ж станеться з численними АЗС? Адже зараз вони заробляють на продажі палива, все інше (кава, хот-доги, магазини) лише додатковий сервіс для тих, хто заправляється. І основним джерелом доходу для АЗС ніколи не стане. Різке зменшення, а згодом і зникнення продажу палива означає, що великій кількості заправок доведеться закритися. Але якісь точки залишаться. І стануть великими сервісними центрами з десятками або навіть сотнями суперчарджерів для зарядки акумуляторів. Звичайно, зарядка в такому комплексі буде коштувати дорожче, ніж звичайний тариф. На скільки дорожче і чи зможе це стати основою для роботи придорожніх комплексів, поки не ясно.

А якщо поглянути на майбутнє АЗС трохи більше радикально, то, швидше за все, досить скоро ємність акумуляторних батарей зросте настільки значно, що автомобілі будуть мати автономний запас ходу в тисячі кілометрів, а значить, потреба в зарядці по дорозі взагалі зникне. Залишаться тільки нечасті придорожні сервіси для відпочинку і харчування.

Що буде зі СТО

Тут все просто. Немає майбутнього у мотористів. Зате райдужні перспективи у електриків і акумуляторників. Нічого не змінюється для ходовиків, кузовщиків, шиномонтажників.

Чи потрібні електромобілям преференції?

Дивлячись які. Адміністративні переваги в плані пріоритету в русі, парковки, експлуатації – точно не потрібні. На хвилі абстрактної моди на “екологічність” у нас пропонують виділяти електромобілів пріоритетні місця для безкоштовного паркування (як інвалідам), дозволяти їм їздити по смугах для громадського транспорту. Пропонують податкові пільги для експлуатантів електричних машин: таксі, орендних і лізингових компаній, різних автопарків … Дурниця це. Такі пільги не реальні, так і нікому не потрібні.

А ось які потрібні – так це ті, які спрямовані на здешевлення авто. Потрібно прибрати або мінімізувати ті податки, якими автомобіль обкладається при продажу. Зараз в Україні діють такі пільги, але, боюся, більшості ними скористатися не доведеться. Вони прийняті за все на рік і ніякої гарантії їх продовження немає. А потрібні вони будуть років через 3-4, коли електромобілі активно почнуть завойовувати ринок.

Дуже доречні будуть пільги і допомогу держави при обладнанні пунктів зарядки акумуляторів. У вигляді прямих пільг або пільгового кредитування. Було б ефективно встановити для зарядки авто нічний пільговий тариф. Це буде вигідно і електрокомпанію, які отримають інструмент для реалізації нічних надлишків електроенергії. Необхідно, щоб держава простимулювала (фінансово або адміністративно) постачальників електроенергії встановлювати суперчарджери за недорогою ціною. Є небезпека, що на цьому етапі може бути встановлена ​​невиправдано висока монопольна ціна. Адже до кожної зарядки треба ще встановити і двозонний лічильник.

Яке майбутнє нафтових компаній?

Таке ж, яке вже настав для колишніх локомотивів економіки: залізниць, які домінували 100-150 років тому, вугільних і металургійних гігантів початку-середини 20 століття. Вони залишилися, але це вже далеко не ті економічні лідери, як були в епоху свого розквіту. Власне, це вже відбувається. Високотехнологічні компанії обійшли сировинні за капіталізацією і обсягами виробництва.

А нафтові компанії чекає різке зниження обсягів видобутку, згортання багатьох точок реалізації, скорочення персоналу і пошуки варіантів переобладнання нинішніх АЗС і сервісних центрів при дорогах для потреб водіїв електромобілів.

автор Ігор Ляшенко

журналіст, директор Центру проектних досліджень «Рівень життя»