Як єврономери вплинули на авторинок України

У 2017 році в Україну ввезли кілька сотень тисяч нерозмитненого секонд-хенду з еврономерами і менш 80 тис. нових легковиків . У той же час вітчизняні автозаводи в 2017-му видали з конвеєрів за рік менше 8 тис. легкових машин, передає 24 канал.

Звичайно, на сумні для автопрому підсумки року вплинули не тільки масові “поставки” напіввбитої техніки на єврономерах. Українці також активно ввозили і розмитнювали іномарки за “пільговими” акцизами – їх ввезли майже стільки ж, скільки продали нових.

Насправді “бляхи” суттєво підкосили внутрішні перепродажі вживаних легковиків і буквально обвалили ціни на ринку. Але в цьому є і плюс – раніше ціни на старі автомобілі були досить високими, а зараз вони стали доступнішими українцям. Втім, мінусів значно більше.

Вплив ввезення вживаної техніки на продажі нових автомобілів бюджетного сегменту (в першу чергу В – і С-класів) також є. Логіка багатьох покупців зрозуміла і проста: навіщо купувати за $ 8 тис. новий Lanos, якщо можна купити за $ 3 тис. справжню BMW? Так, у віці і добряче пошарпану, але зате з трилітровим мотором і шкіряним салоном!

Але це ще півбіди. На думку експертів, головна неприємність, яку несуть з собою підсумки року у вигляді тисяч нерозмитнених іномарок з європейських шротів – деградація автомобільної галузі України в цілому. Масове поповнення (з-за кордону!) автопарку вживаними автомобілями з малим залишковим ресурсом означає крок назад для транспортної інфраструктури.

Якщо порівнювати стару “беушку” з новими, нехай навіть бюджетного класу автомобілями, то існує відразу кілька ознак втрати автомобільної “цивілізації”. По-перше, зниження завантаження мережі офіційних автосалонів з широким штатом співробітників і відповідними податками в казну. По-друге, непотрібність фірмових СТО з високим рівнем сервісу і кваліфікованим персоналом. По-третє, вимирання супутньої інфраструктури – банківське кредитування, лізинг.

І нарешті, це зупинка українських автомобільних заводів, які в кращі роки випускали майже півмільйона легковиків, вантажівок і автобусів. Природно, з відповідним завантаженням сотень суміжних підприємств та мільйонними відрахуваннями у казну. Сьогодні легкові автомобілі худо-бідно випускають лише два заводи – “Єврокар” і ЗАЗ, а ще десять років тому повноцінних заводів було вдвічі більше, а обсягів продукції – в сотні разів більше.

Замість цього – машини з третіх рук, напівлегальні ділки-перекупники, придорожні торгові майданчики, гаражі з “дядьком Васею”, кустарні доопрацювання для спрощення ремонту, мийка з відра та інші принади тіньової економіки. Ніхто з них не платить ніяких податків у казну держави, але при цьому усі хочуть їздити європейськими дорогами…

Подібне вже мало місце в історії України, коли в 1990-х роках відкрилися кордони і у країну хлинув потік пошарпаних іномарок. Бізнесу і владі коштувало чималих зусиль і багатьох років, щоб побудувати в країні цивілізований ринок автомобілів та супутніх послуг, і разом з ним – справжню автомобільну цивілізацію. Невже доведеться починати спочатку?