В Україні пропонують будувати дороги зі шлаків

Україна зможе будувати дороги утричі дешевше. Для цих цілей можна використати золошлаки, які залишаються після генерації електроенергії.

Вугілля, яке спалюють на ТЕС, перетворюється в міцну суміш, схожу на камінь і цемент.

За кордоном такі шлаки всюди застосовують у будівництві. В Україні ж вони десятиліттями лежать під відкритим небом.

«Сьогодні» з’ясували, як сучасні технології здатні перетворювати відходи в будівельний матеріал

Кореспонденти побували на полі біля Ладижина Вінницької області. Тут 170 га засипані попелом і шлаком. Чорна фракція – це шлак, розсипчаста – зола. Це – те, що залишилося від вугілля. Його перетворили на світло і тепло – спалили у величезних печах на теплоелектростанції.

Те, що не згоріло – у вигляді розпеченої лави стікає в котел холодної води і кам’яніє. Це і є шлак. А зола залишається в печі. Її очищають від домішок, пропускаючи через електрофільтри.

«За допомогою електричного поля проходить процес налипання на електродах, струшування і опади цієї золи в бункерних відділеннях», – пояснює начальник зміни Ладижинської ТЕС Олег Романюк.

За півстоліття роботи Ладижинської ТЕС накопичилися десятки мільйонів тонн золошлаків.

Петро Ющенко, який працює на станції вже 30 років, згадує: раніше тут була прірва – 50 метрів углиб. Тепер – гори відходів. І золошлакових відвалів в Україні – тисячі. Українські компанії використовують золошлаки у виробництві бетонних плит і будівельних сумішей. Втім, це лише 18%.

В Євросоюзі і США давно вже зрозуміли, що золошлаки – це не відходи, а гроші. З того, що в Україні вважається мотлохом, за кордоном будують мости, дороги і будинки. Одні з наймасштабніших проектів – Ересуннський міст між Данією і Швецією, і швидкісна дорога Ейзенхауера в Чикаго.

Українські дороги поки не ремонтують і не будують за допомогою золошлаків. Щоб прокласти один кілометр дороги, в Україні потрібно витратити 115 млн. грн., порахувати в організації «Розвиток інфраструктури». Якщо ж закатати під колеса золошлаки, це буде дешевше на 30%, кажуть вчені.

При цьому дороги будуть міцніші, з’ясували в Державному дорожньому науково-дослідному інституті. А українські енергетики готові дати вдосталь золи.

«Ми вже десять років у ДТЕК намагаємося якимось чином рухатися в позитивну сторону в питанні використання золошлаків у дорожньому будівництві, проте нам трішки не вистачає підтримки держави», – каже головний еколог компанії ДТЕК Ірина Вербицька.

А саме – не вистачає законів, які допоможуть почати використовувати золошлаки при будівництві доріг. А відремонтувати треба 150 тис. кілометрів шляхів

«Якщо ми почнемо хоча б шукати способи утилізації золошлакових матеріалів у дорожньому будівництві, то ми можемо істотно підвищити відсоток утилізації», – говорить комерційний директор «Recycling Solutions» Крістіан Єригін.

Але закону – немає. В Україні золошлаки офіційно вважаються «відходами». Як їх використовувати – в законах ані слова. Є тільки проекти документів, які припадають пилом у парламентських комітетах.

«Вони передбачають, що тільки ті підприємства, установи, організації, які здійснюють якісь операції обробки відходів, вони повинні отримувати дозволи», – каже науковий співробітник Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Тетяна Омельяненко.

Це – дозвіл переробляти власні відходи на користь всієї країни.

«Рамковий законопроект буде прийнятий, я сподіваюся, в першому кварталі. Можливо навіть в січні-лютому наступного року», – говорить голова комітету Верховної Ради з питань екологічної політики Олег Бондаренко.

А поки золошлаки також припадають пилом. А могли б перетвориться в нові автодороги і багатоповерхівки.