В мережі згадали про перший український електромобіль ЛАЗ (фото)

Виявляється, перші серійні електромобілі бігали по наших вулицях ще сімдесят років тому. Авто24 знайшов несподівані аналогії між сучасними електромобілями та історичними електрофургонами ЛАЗ.

У перше післявоєнне десятиліття величезна країна, частиною якої була тоді Україна, інтенсивно відбудовувалася після розрухи і відчувала потребу в будь-якому транспорті. Всі сім заводів Мінавтопрому були під зав’язку завантажені виробництвом автомобілів, і для розширення модельного ряду держава вирішила налагодити випуск транспорту, який лише частково спирається на автомобільну базу – електромобілі.

Абсолютно логічно задумали поповнити вітчизняні автопарки розвізними фургонами, щоб не займати дефіцитні півторатонні вантажівки ГАЗ-ММ, а то і “зісівські” тритонки на коротких внутрішньоміських перевезеннях. Машини вийшли повністю оригінальними, без огляду на іноземних виробників, у яких, чесно кажучи, в ту пору і запозичувати було нічого.

Прогресивна конструкція

Типаж легкого комерційного електротранспорту склали з двох моделей-вантажопідйомністю 0,5 і 1,5 тонни. У 1947 році розробляти їх доручили флагману вітчизняної автомобільної науки – інституту НАМИ, а виробництво доручили новоствореному Львівському автобусному заводу. Конструктори постаралися на славу – електромобілі НАМИ-750 і НАМИ-751 вийшли передовими для свого часу. Те, що вони отримали індекси серійних промислових зразків (без нуля на початку), говорить про впевненість конструкторів і виробників в успіху.

Перш за все, несуча система. Вона базувалася не на важкій рамі, а на легкому (90-110 кг) несучому каркасі з особливого виду алюмінієвого сплаву авіаль АВТ1, легованого з’єднанням магнію і кремнію. Даний сплав загартовували, а потім обробляли методом штучного старіння. Цей стійкий до корозії, вібростійкий і технологічний (в порівнянні з авіаційним дюралюмінієм) матеріал використовували для виготовлення профілів каркаса і зовнішньої оббивки. Каркас власне фургона був по моді тих років дерев’яним.

Привід був організований на задні колеса. При цьому у кожного з них був індивідуальний мотор постійного струму і послідовного збудження. Така спарка дозволила позбутися найскладнішого у виробництві вузла – диференціалу, а також економити енергію за рахунок ширших можливостей з регулювання тяги.

Найцікавіше

Як і у сучасних електромобілів, для електро-ЛАЗів конструктори створили спеціальні, нестандартні батареї. Вони були двох видів – спочатку свинцево-кислотні, потім – більш довговічні залізо-нікелеві, з ресурсом 750 циклів і напругою 80-84 вольта.

Реальний запас ходу з повним навантаженням – саме реальний, а не паспортний – був невеликий, 50-65 км, а порожня машина пробігала до 80 км. Але це не через відсталість технологій, а через банальний дефіцит акумуляторів, місця для яких під підлогою кузова залишалося достатньо.

Зате в комплект НАМИ-750 і НАМИ-751 входив зарядний пристрій для підключення до звичайної побутової мережі 220 В. Тобто заряджати машину можна було, як і нинішні електромобілі, від будь-якої розетки – наприклад, поки вантажники розвантажать товар, а експедитор оформить документи. На повну зарядку від портативного зарядника йшло 4 – 6 годин (відповідно, НАМИ-750 і НАМИ-751).

Цікаво, що в електрофургонів була можливість свого роду гальмування двигуном. Додаткові електродинамічні гальма починали працювати зі швидкості 12-15 км/год і керувалися загальною гальмівною педаллю, активуючись у першій частині її ходу.

Щодо ходової частини, то, як і в наш час, електромобілі базувалися на вузлах масових бензинових машин. Так, менший з фургонів – НАМИ-750 використовував окремі вузли “полуторки” і ГАЗ-20 “Победа”, більший НАМИ-751 – новітньої вантажівки ГАЗ-51. Незважаючи на вантажну спорідненість, підвіску обох електробусиків зробили дуже м’якою, щоб тягові акумулятори не страждали від трясіння, струшуючи активну масу з пластин.

На львівському конвеєрі

Шість дослідних зразків – по три кожної моделі – були готові вже через рік після надходження рознарядки міністерства. Коли їх всебічно випробували, то замовили на ЛАЗі вже промислову партію з 20 примірників, яка була поставлена в 1951 році.

Для промислової експлуатації всі випущені електрофургони ЛАЗ-750 і ЛАЗ-751 (назвемо ці 20 машин саме так, оскільки вони народилися саме на ЛАЗі) відправили на найбільші поштамти країни – в Москву і Ленінград. Де вони розвозили пошту між міськими відділеннями, причому цілком успішно і аж до 1958 року. Але масовий випуск цих вельми перспективних електрофургончиків у Львові налагоджувати не стали, оскільки вони виявилися істотно дорожчими за аналогічні машини з ДВС. Власне кажучи, саме ця обставина гальмує поширення електромобілів і 70 років потому…