Які сюрпризи чекають українських водіїв

У грудні 2017 року Верховна Рада України прийняла закон, яким запровадила фото- та відеофіксацію порушень правил паркування. Уже на початку січня цього року підписаний головою Верховної ради документ був направлений на підпис Президенту України, однак станом на кінець березня він залишається непідписаним.

Зазначений законопроект викликав гучні дискусії в юридичних колах. У публікаціях з цього питання йдеться про неконституційність закону, його протиріччя іншим законодавчим актам України та подальші негативні наслідки, які можуть настати під час його застосування. Однак громадськість поки що не дуже активно виступає проти запропонованих змін.

“Українське право” вирішило розібратись, що собою являє законопроект №5364, в чому полягають його основні колізії та чи дійсно його положення можуть призвести до неправових наслідків.

Як зазначалось вище, законом пропонується запровадити можливість фото- та відеофіксації порушень правил паркування навіть у разі відсутності правопорушника на місці. В такому випадку штраф виписується на того, на кого авто зареєстроване. З’являється новий суб’єкт, уповноважений притягувати порушників до відповідальності, а саме інспектори з паркування, яким місцеві ради делегують частину своїх повноважень.

Окрім цього, положення КУпАП доповнюються ст. 265-4, в якій визначається перелік випадків, коли автомобіль може бути евакуйований інспекторами з паркування. Зокрема, це випадки, коли автомобіль суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху (в законі чітко визначено 7 таких випадків). Всі ці обставини повинні бути задокументовані (на фото або відео) інспектором, який ініціює евакуювання.

Про те, що його авто забрали, власник може дізнатись із sms або через електронну пошту (якщо він залишав їх у МВС). У іншому ж випадку він повинен звернутись до МВС, Національної поліції чи інспектора з паркування. Йому повідомлять, де знаходиться його автомобіль та яку суму він повинен сплатити. Автомобіль особа може забрати лише після оплати визначеної суми, яка складається із штрафу та витрат на доставку автомобіля на штрафмайданчик.

Якщо особа не згодна із накладеним штрафом, вона завжди може оскаржити постанову інспектора з паркування до місцевого суду протягом 10 днів з дня отримання такої постанови. Цікавим є те, що постанова, згідно із законом, вважається врученою заявнику, навіть якщо він фактично її не отримав і вона повернулась із пошти. Тому для уникнення таких ситуацій, власникам (чи користувачам) транспортних засобів необхідно актуалізувати інформацію про своє місце проживання у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

Загалом найбільшою проблемою цього закону, на яку звернуло увагу і Головне науково-експертне управління, і Головне юридичне управління Верховної ради України, є можливість притягнути до відповідальності особу, яка може бути навіть не причетна до адміністративного правопорушення.

Так, законом передбачається процедура оформлення штрафів за порушення правил паркування у разі відсутності водія. В цьому випадку інспектором з паркування виноситься не постанова, а повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, яке прикріплюється на лобовому склі автомобіля. Різниця повідомлення від постанови в тому, що в ній не зазначаються відомості про особу-правопорушника, натомість є інформація про номерний знак авто. Як наслідок, штраф накладається на особу (фізичну чи юридичну), за якою зареєстроване авто (у деяких випадках може накладатись і на користувача авто, якщо він внесений у спеціальний Єдиний державний реєстр транспортних засобів).

Водночас, запозичуючи досвід Естонії, автори закону передбачили можливість власника автомобіля включити до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про фактичного користувача авто. В такому випадку штрафи накладатимуться на нього.

Окрім цього, зважаючи на велику кількість нерозмитнених авто, законодавець передбачив окрему статтю і для таких випадків. Так, у разі, якщо авто зареєстроване в іноземній державі, то до адміністративної відповідальності за ці правопорушення буде притягуватись особа, яка безпосередньо ввезла даний автомобіль на територію України.Окремий вид заходів впливу передбачається для іноземців, які ввезли автомобіль на територію України і відмовляються сплатити штраф чи оскаржують його. Вказаних осіб буде включено до бази даних осіб, яким не дозволяється в’їзд в Україну. Така заборона діятиме до повного виконання постанови чи її остаточного оскарження.

Водночас передбачається можливість звільнити осіб, про яких зазначалось вище, від відповідальності, зокрема, за умов: якщо така особа надасть документ, що до дати правопорушення у неї викрали автомобіль чи номерні знаки або якщо фактичний користувач уже сплатив штраф за власника. Ця інформація повинна бути надана до МВС протягом 20 днів з дня вчинення правопорушення.

Зауважимо, що такі приписи суперечать ст. 9, 33 КУпАП, ст. 61, 62 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і вже неодноразово піднімались при прийнятті тих чи інших законів (наприклад, Закон України від 24 вересня 2008 року №586-VI).

Більше того, аналогічне за своєю суттю положення вже навіть було об’єктом розгляду Конституційним судом України, про що 22.12.2010 року було винесено відповідне рішення № 23-рп/2010. В ньому Конституційний суд зазначив, що “ці суб’єкти (власники автомобілів – прим.) можуть притягатися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їхніх діях складу певного адміністративного порушення; інше створює правову невизначеність у встановленні суб’єкта, що притягається до відповідальності в цій сфері” (пункт 4.3 мотивувальної частини рішення). Як наслідок, ст. 14-1 КУпАП була визнана неконституційною та втратила чинність.

Прийняття Верховною радою закону майже з аналогічною нормою може стати причиною повторного звернення до Конституційного суду і, як наслідок, визнання цього положення неконституційним. Водночас, це безсумнівно стане однією з правових підстав для визнання незаконним кожного штрафу, накладеного без присутності водія автомобіля. Суд же, в свою чергу, зобов’язаний не лише перевіряти факт порушення окремої норми особою, а й повинен аналізувати положення Закону, що застосовується, на його відповідність Конституції, що в даній ситуації, можливо, матиме наслідком масове скасування накладених штрафів.

Поміж іншого, в новій редакції ст. 152-1 КУпАП пропонується передбачити адміністративну відповідальність, зокрема, за несплату вартості послуг за користування майданчиком для платного паркування. Водночас штраф за неоплатне паркування не може передбачатись в КУпАП, оскільки це є цивільними правовідносинами між водієм автомобіля та власником паркувального майданчика. По факту, це те ж саме, що передбачити в КУпАП штраф за невчасну сплату орендної плати чи комунальних платежів, тому ці питання повинні регулюватись цивільним законодавством. Як наслідок, закріплення такого положення в КУпАП може перетворити її в “мертву” норму, що призведе до масового оскарження штрафів.

Ще однією прогалиною закону є те, що не визначено повноваження інспекторів з паркування, процедуру визначення таких осіб, їх призначення. По-перше, це містить в собі певні корупційні ризики, наприклад, у разі бажання людини отримати цю посаду з метою вимагання хабарів у порушників, а по-друге, в подальшому може також стати підставою для оскарження накладених такою особою штрафів, з підстав порушення порядку призначення суб’єкта притягнення до відповідальності.

Як бачимо, низка прогалин та колізій, а також явна неконституційність окремих положень закону, яка була встановлена Конституційним судом у тотожних правовідносинах ще в 2010 році, свідчить про недоцільність прийняття такого закону та застосування його положень на практиці.

Згідно із законом він набирає чинності через 60 днів після його опублікування, однак, нагадаємо, що досі він ще не підписаний Президентом. Сподіваємось, що Президент використає своє право та застосує “вето” щодо законопроекту №5364 в запропонованій його редакції. Не виключено, що після внесення певних змін до тексту, існування такого закону буде виправданим, однак наразі його застосування може призвести до завантаження судів однаковими справами та масового оскарження накладених штрафів.