ЗАЗ-966В – диво радянського автопрому

Ось воно, чудо радянського автопрому, дивлячись на яке не можна не посміхатися! Моя хвороба маркою ЗАЗ почалася ще в 2009 році, коли з друзями придбав «Запорожець 968А» для того, щоб дізнатися будову авто, покриття гайки і зайнятися «тюнінгом». Будову дізналися, гайки покрутили, попрацювали з усіма можливими матеріалами. І в той момент я зрозумів, що хочу власний «Запорожець», і був рішуче налаштований на те, що він буде в оригінальному стані.

До того, як цей автомобіль потрапив до мене в руки, був куплений ще один екземпляр, але в процесі його реставрації були знайдені неприємні моменти з кузову. Загалом, не критичні, але непорівнянні зі словом “оригінал” і “ідеал”. І ось, коли я вже зневірився, мій товариш Павло пропонує придбати його 966В. Ну як тут відмовитися?

Автомобіль зійшов з конвеєра Запорізького автомобільного заводу в 1972 році. Це був останній рік виробництва 966-ї моделі. Буква «В» в марці автомобіля означає «тимчасовий», вказуючи на те, що силовий агрегат МеМЗ-966В («тридцятка») обсягом 887 см³ і потужністю 27-30 к. с. незабаром буде замінений на новий, потужністю 40 к. с., спеціально розроблений для даної моделі автомобілів. Машина була в дуже непоганому стані зовні, і єдиним мінусом було те, що в ній був відсутній двигун з коробкою передач. Вже тоді я вирішив шукати і встановлювати двигун 40 к. с. з огляду на те, що він практичнішим буде в ремонті, адже ще багато запчастин на нього продається і, звичайно, збільшити в потужності. Руки попереднього власника внесли деякі зміни в конструкцію і зовнішній вигляд автомобіля (огидне фарбування, шматки гуми замість килимка і так далі), але в цілому він був у дуже непоганому стані. Іржі на кузові не було. Трохи корозії в салоні під килимками, але вона була некритична і поверхнева. До речі, зварювання кузова не було. У жовтні 2011 року ми успішно потиснули один одному руки і перевезли авто з села до мене в гараж.

З новими силами і прагненням до мрії я розпочав реставрацію автомобіля. З огляду на те, що тоді він був ще червоного кольору, отримав прізвисько «Червоний жовтень». Машина була повністю розібрана до гвинтика, і кузов виїхав до фарбування. Вже тоді я був упевнений, що хочу саме двоколірне авто, але з основним кольором в підсумку мені допоміг визначитися знайомий маляр Андрій. Поки кузов набував новий вигляд, я доукомплектовував автомобіль.

Частина запчастин дісталася від попереднього власника, але більшість ще належало знайти. В основному пошуки велися на українському «ЗАЗ-форумі», присвяченому автомобілям «Запорожець». Передня нова решітка була куплена в Польщі. За можливості їздив до Києва і забирав посилки з запчастинами.

Останнім придбанням там була нова коробка передач. Взагалі, треба було бачити обличчя прикордонників, які не розуміли, навіщо такий великий шматок незрозумілого і старого заліза перетинає кордон Україна – Білорусь. Подив викликали і слова друга, який пояснював, для чого це і чому.

Переглянувши різні статті з реставрації, начитавшись дослідів автовласників, вирішив, що все буду робити серйозно. Відсортував всі металовироби та доукомплектував їх відсутніми, а після віддав на гальванічне покриття (цинком).