Бездонний радянський ринок мототехніки був дещо специфічним. Абсолютній кількості споживачів потрібна була робоча конячка – проста, надійна і ремонтопридатна. Інші міркування стояли не на другому, а певно, на десятому плані. Але разом з сотнями тисяч “Яв” щорічно мотоциклісти тієї пори отримували додаткові якості: комфорт та задоволення від їзди, повідомляють в Авто24.
Jawa Perak 250 Typ 11 (1947 – 1955)
Ця чехословацька модель могла б постачатися на схід, адже цілком відповідала критеріям простоти і надійності. Але на той час до цього ще не були готові ані виробник, ані споживач. Між тим, модель була майже революційною: в ній зібрали усі новації перших повоєнних років. Зварна трубчаста рама, телескопічна гідравлічна вилка спереду, м’яка “свічка” ззаду, 250-кубовий двотактний одноциліндровий двигун, 9 к.с. потужності та напівавтоматичне зчеплення.
Jawa 500 OHC Typ 15 (1952 – 1958)
Дуже цікавий мотоцикл, головною відмінністю якого був двигун. Передовий для свого часу чотиритактний 0,5-літровий силовий агрегат розвивав 26 – 28 к.с. Причому робив це не по-тракторному – “на низах”, а “вгорі”, на 5500 об/хв. Двоциліндровий двигун мав розподільчий вал у голівках циліндрів, що для середини минулого століття було прогресивним рішенням – недаремно цей факт винесли у назву моделі (OHC).
Система змащування була налагоджена по-літаковому, з сухим картером та 4,5-літровим баком для оливи. Показово, що екіпажну частину в цілому зберегли від тодішньої 250-кубової моделі.
Люди, які приймали рішення щодо співробітництва з Motokov (експортна кампанія Чехословаччини), вирішили що для радянських споживачів такий байк закуповувати не варто. “Для чого нашим швидкість 135 – 147 км/год”, – певно, подумали великі начальники.
Jawa 350 Typ 633 Bizon (1970 – 1972)
Цей дуже цікавий мотоцикл мав змінити на конвеєрі основну модель – “стареньку” Typ 360 (вона ж “сливка”), але з новизною вийшов, як то кажуть, перебір. “Бізон” відрізнявся від попередніх не лише нетривіальним дизайном, а й конструкцією основної частини – рами. Вона була не трубчастою просторового типу, а хребтовою, та ще й звареною зі складних штампованих елементів.
Двигун був підвішений під рамою на двох точках, а задня підвіска стала більш стійкою в поперечному напрямку. Радикалізм у конструкції призвів до збільшення маси та погіршення керованості через високий центр ваги. В екстер’єрі до сміливого бензобаку додалися такі естетичні вади (з точки зору давніх прихильників марки) як грубі зварювальні шви на найвидніших місцях рами. Замалим вийшов хід підвіски обох коліс – 125 мм спереду і 90 мм ззаду.
Jawa 350 Typ 360 Automatic (1964)
В цілому це була звичайна модель Typ 360, але з доданням до коробки передач автоматичного відцентрового зчеплення. Замість звичайного “кошика” з набором дисків-пластин на первинному валу коробки сиділа відцентрова муфта. Вона була подібна до тих, що застосовуються нині на скутерах, але працювала у масляній ванні.
Коробка так само мала чотири передачі і потребувала їх перемикання педаллю, але при цьому достатньо було просто кинути газ. Важіль зчеплення на лівій стороні керма все одно був на місці – ним можна було допомагати при рушанні, залишався і напівавтомат зчеплення, пов’язаний з цим важелем.
Jawa 350 Californian Typ 363 (1966 – 1973)
Модель на агрегатах базової на той час моделі “старенької”. Але зовні це був зовсім інший мотоцикл. Нехай не такий стильний, як Typ 360, але візуально легкий, динамічний, у чомусь навіть бешкетний. Модель добре продавалася не лише у Штатах, а й по усьому світу, і досі вважається найвідомішим виробом бренду.
На відміну від європейців, двотактний двоциліндровий двигун не потребував змішування бензину з оливою перед заправкою. На “Каліфорнії” була система Oilmaster з окремим бачком для мастила та помпою. Вана сама подавала оливу до карбюратора, дозуючи її відповідно до обертів. У Союзі про Californian знали лише з рекламних плакатів, які прикрашали шоуруми фірмових “явівських” магазинів. У Києві, до речі, такий був на Куренівці.
У Японії каршеринг став частиною щоденного життя, але останні дослідження показали дивну тенденцію. Як з'ясувала…
Перехрестя – це місце, де навіть досвідчений водій може схибити. Тут усе вирішують секунди. Один…
Багато водіїв навіть не замислюються, чому на бокових дзеркалах деяких авто видно тонку чорну лінію.…
Якщо щодня паркуєтесь у дворі чи біля супермаркету, ви точно бачили, як двері сусіднього авто…
Багато водіїв лякаються, коли на панелі загоряється червоне коло зі знаком оклику. Зазвичай це сигнал…
Багато водіїв намагаються рідше заїжджати на АЗС, заправляючи бак «до відмови». Та, за словами автомеханіків,…