Водіям розповіли, що буде з двигуном під час переходу на дешеву оливу

З точки зору хіміків та інженерів моторна олива класифікується не як “дешева” та “дорога”, а за класами якості згідно стандартів API та ACEA. Кожен клас визначає відповідність оливи вимогам того чи іншого рівня. Зокрема, це її спроможність тримати захисну плівку під певним тиском у парах тертя, зберігати свої властивості під впливом часу та різних температур, протистояння корозії, вміст у складі певних речовин, тощо.

Наприклад, за системою API категорія визначається послідовно літерами латинської абетки, які проставляються після літери S (бензинові мотори) та C (дизелі). Першим було мастило SA – для тихохідних агрегатів початку автомобільної ери, за ним слідував клас SB –для більш навантажених двигунів випуску 1930-х років і так далі. В наш час провідними світовими виробниками випускаються оливи категорій від SJ (для моторів розробки 1996 – 2001 рр.) до SP (мотори конструкції після 2020 р.).

Як повідомляє Авто24, крім класу якості є ще категорія в’язкості. Вона характеризує здатність оливи залишатися рідкою на морозі та не перетворюватися на рідку водичку при температурах вище 100°C. В’язкість не залежить напряму від класу якості. За найбільш поширеною системою SAE вона позначається 5W-30, 10W-40 , 15W-40 та ін.

Отже, з точки зору техніки у конкретний двигун можна заливати оливу будь-якого бренду та ціни, якби лише її клас якості та індекс в’язкості відповідали вимогам виробника автомобіля (мотора). Але крім світу техніки є ще світ маркетингу і поняття бренду, реклами, розкрутки, тощо.

Чому оливи різних марок, але з однаковими характеристиками – одного класу якості та категорії в’язкості – коштують по-різному? Одна з відповідей лежить на поверхні: тому що в ціну дорогого мастила включена вартість реклами та розкрутки на ринку. Але на щастя, це не головна причина більшої ціни.

Як правило, більшу ціну мають оливи, які довше зберігають свої заявлені властивості. Тобто дешевша олива під кінець свого терміну служби (зазвичай 10 – 15 тис. км) втратить більшу частину своїх властивостей. А у дорогому мастилі присадки спрацьовуються не так швидко, і навіть перед заміною така стара олива так само добре захищає двигун від зношення, як і на перших кілометрах після заливки у двигун.

Тобто у автомобіліста з дорогим брендовим мастилом у двигуні є певний “запас надійності” оливи – на випадок важких умов експлуатації або, скажімо, прострочки заміни мастила свіжим.

Крім того, дорогі оливи часто мають додаткові позитивні якості: краще захищають деталі від корозії (це один з основних видів зносу двигуна), створюють менший опір рухові деталей, менше забруднюють повітря, мають менші втрати “на угар”, тощо.