Як підвищити прохідність будь-якого автомобіля, не спустошивши гаманець

Що таке прохідність автомобіля? Це те, з якою легкістю він переборює дорожні перешкоди. Термін «прохідність» найчастіше вживається по відношенню до позашляховиків та всюдиходів – у них дійсно високі потужні характеристики. Сучасні джипи з легкістю проходять снігові замети, ями та вибоїни, глибокі калюжі, жирний бруд, хиткі піски, болотяні топи та лісові нетрі. Але не всі є власниками таких машин, а просто долати перепони хочеться. Чи можна цього досягти на будь-якому автомобілі, а не лише потужному позашляховику?

1. Що впливає на прохідність

На здатність машини пересуватися бездоріжжям впливають кілька факторів:

– потужність двигуна;

– маса та габаритні розміри транспортного засобу;

– питомий тиск на поверхню;

– якість покришок;

– вид приводу;

– висота дорожнього просвіту;

– геометрія підвіски;

– наявність додаткових пристроїв;

– досвід та майстерність водія.

Але найголовніше – це момент, що крутить. Про нього й поговоримо.

2. Крутний момент та опір

Якщо двигун працює, то він у будь-якому випадку видає крутний момент – це міф! Момент виникає тільки в тому випадку, якщо є навантаження (опір), тобто двигун робить корисну роботу. Без опору немає моменту, що крутить.

Ступінь прохідності = граничне тягове зусилля/сила опору руху.

Те саме стосується безпорадно буксуючого колеса. Таке нерідко трапляється з автомобілями, оснащеними міжколісним блокуванням. Якщо позашляховик потрапить на лід або зависне у повітрі хоча б одним колесом, те й інше, розташоване з ним на спільній осі, втратить опору. Крутний момент на всіх колесах та маховику силового агрегату зникне. Тобто одне колесо стоятиме нерухомо, а інше – обертатися в холосту. А все тому, що немає опору – немає моменту, що крутить.

Таким чином, щоб упоратися із ситуацією, потрібно забезпечити двигуну опір. Власне, саме на цьому ґрунтується дія будь-якої системи, яка збільшує прохідність автомобіля.

Також слід сказати про те, що більшість автомобілістів вірить у всемогутність бортової електроніки. Але чи у всіх ситуаціях вона виправдовує своє призначення? Чи можна штучно збільшити прохідність?

3. Найпростіші та безкоштовні способи збільшення прохідності

Якщо згадати, як наші батьки та діди вибиралися зі снігових заметів на «Жигулях» і «Волгах», то там, звичайно, ні про яку електроніку не йшлося. Ось вам три безкоштовні поради:

1. Підтягнути гальмо стоянки. При цьому відбувається наступне: буксуюче колесо набуває опір, на ньому виникає момент, що крутить, диференціал передає крутний момент нерухомому колесу, воно починає крутитися, допомагаючи вирватися з полону.

2. Приспустити шини до мінімального рівня. Це знижує тиск на поверхню, збільшує площу контакту та покращує зчеплення з полотном. За рахунок цього можливість вибратися з моторошного місива збільшується в рази.

3. Якщо колеса міцно потонули у снігу, потрібно підкласти під них антибукси (автомобільні траки чи сенд-траки). Вони є профільованими алюмінієвими, сталевими або пластмасовими пластинами. Втім, вони коштують грошей, а ми зараз говоримо про безплатні кошти.

За відсутністю сенд-траків згодяться підручні засоби: палиці, дошки, гілки тощо. Просто підсовуємо їх під провідне колесо, що зарилося в сніг, у напрямку ходу автомобіля будь-якої марки і відносно легко вибираємося зі снігового полону.

4. Способи підвищення прохідності за відносно невеликі гроші

Перейдемо до серйозніших варіантів. Автомобільні протиковзні ланцюги – це армовані ланцюги, у яких поздовжні троси з’єднані між собою ланками. Ланцюг повністю охоплює периметр колеса, виконуючи функцію знімного протектора. Комплект включає два пристрої – на два передні колеса. На слизькому накоченому ґрунті ланцюги протиковзання діють досить ефективно за рахунок покращення зчеплення протекторів з поверхнею.

До переваг ланцюгів можна віднести невигадливість конструкції, низьку вартість, компактність, простоту монтажу. Але вони не є універсальними – ланцюг підбирається під автомобіль конкретної марки та моделі. Тобто, якщо ви поміняєте автомобіль, є велика частка ймовірності, що ланцюги, куплені для старої машини, виявляться без діла.

Є ще грязьові ланцюги. Вони ефективно допомагають не лише на льоду, а й на снігу, глині, піску. Їх конструкція така, що там просто нема чого засмічуватися, а коштують вони на порядок дешевше, ніж протиковзкі. Однак у таких ланцюжках відсутній механізм самонатягування, тому після встановлення грязьового ланцюга потрібно метрів через десять вийти з автомобіля і дотягнути його вручну.

Але у протиковзних та грязьових ланцюгів є один істотний недолік – ними можна легко пошкодити дорогі легкосплавні диски.

Ще один схожий варіант – композитні ланцюги. Їх протекторна частина має своєрідний малюнок, тому часто їх називають просто «сітками». Їх можна використовувати на коротких засніжених відрізках дороги. Невисокий ступінь надійності не дозволяє їх використовувати протягом тривалого часу. Але «сітки» діють на легкосплавні колеса більш обережно, ніж ланцюги.

Є дешевша альтернатива протиковзним та іншим ланцюгам – ремені та браслети. Діють вони ідентично, але служать менше. Для виготовлення ременів зазвичай використовують поліуретан. Можна купити і пластмасові вироби зі сталевими накладками, які в народі називають грунтозачіпами.

Браслети є ланцюжком, розпиляним на шматки. Щоб вибратися зі снігового полону, потрібно надіти на кожне колесо три-чотири браслети, але буває достатньо одного. Передбачливі водії надягають ці пристрої перед тим, як їхати складною трасою. І правильно роблять, адже начепити браслети на колеса, що опинилися в сніговій пастці, набагато важче.

З недоліків: сильне зношування виробів, відсутність плавності ходу авто.

5. Змінюємо шини

Нерідко навіть на повнопривідних машинах стоять заводські шосейні покришки. На брудній чи слизькій дорозі вони починають пробуксовувати. Для пересування бездоріжжям потрібні спеціальні шини, які допоможуть долати бруд, сльоту, мокрий, розкислий грунт.

Ми рекомендуємо “перевзути” ваш джип у гуму з протекторами типу Mud Terrain або All-Terrian. Такі шини дозволяють не пробуксовувати на важких дорогах і навіть відвертому бездоріжжі.

Але такі прийоми, як пригальмовування колеса, що обертається, затягування гальма стоянки, використання різних пристосувань, відповідних шин і навіть штучне збільшення тертя в диференціалі лише забезпечують створення умов для виникнення крутного моменту в потрібному місці. «Перекидання» його при цьому не відбувається. А тому переходимо до найдорожчих методів підвищення прохідності машини.

6. Робимо всі колеса провідними

Найбільш безперечним варіантом є пристрій провідними обох осей. Але для цього доведеться встановити два мотори: спереду і ззаду, як, наприклад, Citroen 2CV 4×4 Sahara. У цьому повнопривідному автомобілі не було механічного зв’язку між двома осями. При виході з ладу другого двигуна або з метою економії машина могла рухатися на одному моторі.

В даний час на гібридних паркетниках електричний силовий агрегат приводить у рух задню вісь. Автовиробники говорять про те, що можна забезпечити кожне колесо своїм електродвигуном. Може, незабаром випускатимуть такі машини.

Ще варіант – приєднати до передньої осі вал від роздавальної коробки. За рахунок жорсткого підключення осі обидва карданні вали будуть обертатися з ідентичною частотою. Подібна схема збільшує прохідність автомобіля за рахунок одночасного обертання щонайменше двох коліс, але для діагонального вивішування вона не підходить.

Тут слід мати на увазі, що чим ефективніший спосіб збільшити прохідність автомашини, тим він дорожчий. Але, як бачимо, варіантів чимало, і вибрати підходящий засобами є з чого.