Назвали головні мінуси культових японських авто, про які не здогадатися на перший погляд

Якщо ознайомитися зі статистикою продажів авто в усьому світі, стане зрозуміло, що лідерами цього списку є представники японського автопрому. Автомобілі з Країни сонця, що сходить, користуються неймовірною популярністю у всьому світі, особливо якщо говорити про моделі марок Toyota, Mitsubishi, Subaru і Suzuki. І це не дивно, адже шлях до досягнення таких результатів був для компаній дуже довгим і кропітким. Але чи все добре з японськими автомобілями?

Популярність «японців»

Напевно, у кожної дитини в 90-х і 2000-х роках була мрія купити собі гарну японську машину, оскільки барвисті спорткари часто з’являлися в голлівудських блокбастерах і бойовиках.

Наступна хвиля популярності авто з Японії почалася після виходу серії комп’ютерних ігор Need for Speed, зокрема Underground 1 і 2. У ті часи сотні тисяч користувачів з усього світу буквально закохалися в спорткари з Японії, і мріяли колись випробувати себе в ролі дрифтера на культовій класиці.

Але насправді ті легендарні моделі, які всіляко подавалися масовою культурою, були далеко не ідеальними, як багато хто вважав. Без сумнівів, це надійні та якісні автомобілі, однак у них були численні недоліки, про які генії маркетингу часто замовчували.

Якщо говорити про явні вади представників японського автопрому, то до них можна віднести:

Надмірна м’якість металевих кузовних панелей. Власники японських автомобілів не раз стверджували, що матеріал виготовлення їхнього кузова відчутно м’якший, ніж у машин з Америки чи Європи. І це підтверджується практично, хоча є особливо критичним недоліком.

Тонке лакофарбове покриття. Якщо порівняти німецькі авто з «японцями», то між ними є відчутна різниця в товщині лакофарбового покриття. Цей момент частково вирішується в ході невеликих доробок, які мають на увазі збільшення захисних якостей ЛКП у спеціалізованій майстерні.

Слабка шумоізоляція. Швидше за все, це суб’єктивний нюанс, який залежить від цінового діапазону та класу автомобіля. Якщо ж зробити загальний аналіз машин із Японії, то за якістю шумоізоляції вони явно поступаються європейським конкурентам, у салоні яких набагато тихіше. Безумовно, останні коштують на порядок дорожче. З метою усунення всіх проблем з недостатньою шумоізоляцією автовласники можуть звернутися за професійною допомогою до автосервісу та покращити якість поглинання зовнішніх шумів.

Дорожнеча і складність технічного обслуговування. Цей момент можна розглядати як недолік лише у тих випадках, якщо ви плануєте обслуговувати та ремонтувати транспортний засіб у власному гаражі. Справа в тому, що окремі вузли та агрегати практично не можна замінити самостійно без використання спеціального обладнання.

Високотехнологічне обладнання. І хоч технологічність моделей японського автопрому є їхньою вагомою перевагою, це паралельно та слабка сторона. Адже далеко не всі фахівці готові провести якісне та належне сервісне обслуговування, а у разі пошкодження складних та дорогих вузлів вартість ремонту буде дуже високою. Крім того, до категорії мінусів можна віднести високу популярність японського транспорту серед викрадачів автомобілів. Але це пов’язано саме з їхньою релевантністю та надійністю.

Тепер пройдемося по декільком найбільш примітним японським моделям.

1. Mazda MX-5

Культова Mazda MX-5 має виразний дизайн екстер’єру, і не дивно, чому переважна більшість хлопців віддавали перевагу в гоночному симуляторі Need for Speed Underground. У реальному житті спортивний автомобіль був цікавий для покупки через невелику вагу та динамічний силовий агрегат.

Однак у нього були й явні вади. Насамперед це вразливий до корозії кузов. Щоб не допустити появи слідів іржі, достатньо стежити за ним і регулярно обслуговувати.

Наступний спірний момент – задньопривідна платформа. Хоча на той час практично всі спортивні моделі мали задній привід. Основна складність пояснювалася порушеним балансом між задньою та передньою частинами транспортного засобу, що викликало надмірну повертаність та підвищувало ймовірність перевороту при занесенні. А оскільки Мазда МХ-5 була розрахована для гоночних змагань та автокросу, де дрифт був звичною справою, автомобілісту потрібно було ретельно стежити за дорогою під час входу в повороти.

2. Toyota Celica

Toyota Celica – мабуть, один із найвідоміших японських автомобілів, і це далеко не через комп’ютерні ігри. Найчастіше, коли йдеться про цю модель, прийнято мати на увазі серію з маркуванням Т230, хоча перша модифікація зійшла з конвеєра ще в 1970 році.

Але незважаючи на відомий спортивний вигляд, Toyota Селіка версії Т230 мала середні ходові параметрами. Наприклад, у підкапотному просторі базової версії знаходився 143-сильний 1,8-літровий агрегат, який виглядав явно слабким для цього класу авто. Швидше за все, це пов’язано з відсутністю у виробника особливого досвіду в розробці спорткарів і орієнтуванні на середній і бюджетний ціновий сегмент.

У результаті на Toyota Celica встановлювалися численні вузли від бюджетних авто, які були розраховані на швидкісну їзду. Так, масляний насос при вході в повороти міг запросто відмовити, що у свою чергу викликало заклинювання поршнів.

Тому власники моделі та критики робили очевидний висновок: Toyota Celica – це гарний автомобіль для повсякденної експлуатації, але явно не топовий спорткар.

3. Honda S2000

У Японії та західних країнах, модель стала культовою насамперед через свій характерний зовнішній вигляд. При цьому в технічних характеристиках машини було безліч недоробок, включаючи неадаптовану під 247-сильний гальмівну систему, що ставило під загрозу керованість на високих швидкостях.

Крім того, водії негативно відгукувалися про якість складання та корозійну стійкість, відзначаючи, що кузов швидко іржавіє. Крім того, незважаючи на відносно компактні габарити, автомобіль був громіздким при експлуатації в місті і недостатньо маневреним.

4. Mitsubishi Lancer Evolution X

Створюючи список культових, але в той час самих неоднозначних автомобілів з Японії, не можна не згадати останнє покоління спорткара Mitsubishi Lancer Evolution X. Зовнішній вигляд цієї моделі став джерелом для натхнення багатьох автовиробників, які намагаються повторити її успіх і залучити молоду аудиторію покупців. До того ж японська легенда неодноразово брала участь у різних автомобільних змаганнях, займаючи призові місця.

Слабкою стороною серії стала її підвіска. Безумовно, до неї немає претензій при пересуванні на гоночному треку або швидкісному шосе, але при з’їзді на найменшу пересічену місцевість вона втрачає чуйність і стає дуже жорсткою. Крім того, інженери навмисно знизили продуктивність автомобіля заради безпеки.

5. Mazda RX-8

Продовжує добірку ще один легендарний японський автомобіль, про який мріяли всі хлопці у 90-х та 2000-х роках. Спорткар набув всесвітньої популярності завдяки серії комп’ютерних ігор Need for Speed Underground.

Лінійка отримала виразний дизайн та потужний силовий агрегат. Однак останній тут роторного типу і має дуже обмежений ресурс – за відгуками власників, термін служби не перевищує 150 тис. км пробігу, що пов’язано з впливом високих температур і оборотів.

Також Mazda RX-8 дуже ненажерлива щодо споживання палива. А якщо зважати на мінімальний дорожній просвіт, то машина стає явно не найкращим варіантом для придбання.

6. Nissan Skyline

Як і у випадку з Toyota Селіка, статус «культового» отримує автомобіль пізньої модифікації R34, який виробляється з 1998 року. Саме ця серія була представлена в комп’ютерних іграх, володіючи визначними технічними параметрами, особливо в серії GT-T з 2,5-літровим турбованим агрегатом потужністю 280 к.с.

З негативних моментів, про які говорили власники, можна виділити примхливу підвіску, що виявляє себе на найменших нерівностях, а також невеликий дорожній просвіт. Ще на тлі фінансових проблем на початку 2000-х років французькі інвестори вимагали знизити витрати шляхом встановлення в машину недорогої електроніки, що суттєво погіршило надійність автомобіля.

7. Mitsubishi 3000GT

Як і багато попередніх моделей, Mitsubishi 3000GT неодноразово з’являвся в комп’ютерних симуляторах, і в період з 1990 по 2000 роки цей споркар всіляко модернізувався, змінивши 3 покоління. Залежно від комплектації автомобіль міг мати повно- або передньопривідну платформу, потужний агрегат та відмінний швидкісний потенціал.Однак у нього були недоліки. Зокрема, це примхлива паливна система та недовговічні форсунки, які піддавалися виходу з ладу під час використання низькоякісного палива. Також виробник вирішив суттєво заощадити на ЛКП, через що кузов швидко покривався тріщинами.