Особливості перевірки якості пального та застосування санкцій до АЗС: позиція Верховного Суду

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства (далі – позивач) до Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області (далі – Держекоінспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення та постанови.

Спір у цій справі виник щодо призначення та проведення відповідачем планової перевірки характеристик продукції товариства, а саме: автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палива. На думку позивача, така перевірка призначена відповідачем неправомірно, за відсутності на це законних підстав, оскільки під час перевірки були допущені численні порушення прав позивача, передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено, оскільки суди дійшли висновку про обґрунтованість та правомірність застосування до позивача обмежувальних (корегувальних) заходів, а також правомірність накладення на позивача штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, товариство зазначило, що судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у зв`язку з цим, на думку скаржника, суди дійшли необґрунтованого висновку про правомірність застосування до позивача обмежувальних (коригувальних) заходів.

За наслідками касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень Верховний Суд скаргу товариства залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» державний ринковий нагляд – діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» дія цього Закону поширюється на відносини щодо:

– здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті;

– здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті.

Суд також врахував положення статті 3 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», якою передбачено, що законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

У свою чергу, згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення, зокрема заходів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.

На підставі аналізу наведених правових норм, колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про необхідність застосування до спірних правовідносин положень спеціального Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Крім того, Верховний Суд врахував позицію про пріоритетність життя та здоров`я людини у сфері захисту прав споживачів, що забезпечується, у тому числі належним інформуванням споживачів про якість товару, його відповідність встановленим вимогам та технічним регламентам, а також те, що спірні рішення відповідача про вжиття коригувальних (обмежувальних) заходів та постанови про накладення штрафних санкцій, прийняті, передусім, з метою попередження розповсюдження бензину та дизельного палива, що не відповідають вимогам технічних регламентів, тобто вимогам якості та безпечності для життя та здоров`я людини.

Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого правовідносини, які виникають у сфері здійснення заходів державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, регулюються спеціальними законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами, що визначають особливий порядок здійснення перевірок характеристик продукції, у тому числі відбору зразків продукції та їх експертизи (випробування), вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, а також здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.