Нова Верховна Рада зобов’язана відродити український атвопром, – експерт

Новому складу Верховної Ради України слід звернути увагу на безпрецедентне становище з умов можливого виготовлення електрокарів в Україні, оскільки на відміну від інших країн, де для виробництва електрокарів створені усі умови та навіть запроваджені національні програми, наша держава виглядає хіба що трохи краще за Корею, але, на жаль, Північну. Про це заявив прес-секретар корпорації «Богдан» Сергій Красуля в блозі, коментуючи поточну ситуацію з законодавчого забезпечення переходу України до «зелених технологій».

Сергій Красуля наголосив на кричущій ситуації, яка склалася з долею проектів Законів України 8159 та 8160, в яких йдеться про митні та податкові пільги для виробників електрокарів. Ці проекти вже понад рік припадають пилом у Верховній Раді без будь-якого шансу на реалізацію, враховуючи завантаженість та певну «пріоритетність» у роботі українського законодавчого органу.

«Новому складу Верховної Ради України випала можливість увійти в історію країни як прогресивним та сучасним законотворцям, прийнявши ці закони, адже станом на сьогодні ми все ще перебуваємо за стартовою смугою прогресу, коли провідні країни вже давно рушили вперед», – наголосив Красуля.

Законодавча ініціатива передбачала три сегменти пільг для просування та розвитку ринку електротрокарів в Україні. Перший сегмент – це пільги для ввезення електрокарів із-за кордону. Другий –пільги для ввезення комплектуючих, що призначені для подальшого збирання машин вже на території України. Третій – розвиток виробництва супутньої продукції та сервісів.

На жаль пакет законів по електрокарам від самого початку потрапив під вибіркову немилість парламентарів попереднього скликання і вже понад рік хоч і пропонувався вісім (!) разів до порядку денного сесій Верховної Ради, але реального розгляду та впровадження в життя так і не отримав. Натомість, ввезення готових електрокарів отримало не очікувано палку підтримку колишнього головного радикала О.Ляшка, який спромігся «продавити» цю норму в Закон про Бюджет 2019 року. Таким чином продаж готових машин опинився у пріоритеті українських законотворців, а розвиток власної промисловості, створення нових робочих місць так і залишилися за бортом.

«Отже станом на тепер ми маємо класичну ситуацію, що притаманна хіба що «банановим республікам», коли країна є де-факто (а в нашому випадку і де-юре) лише територією для викачування грошей за кордон, а національний ринок в цей час продукує лише сільськогосподарську продукцію», – зазначив С. Красуля.

В той же час, як зазначають розробники згаданого вище пакету законів, розвинені європейські країни вживають заходів щодо державної підтримки розвитку електротранспорту, зокрема, через прийняття відповідних законодавчих актів, що дозволяє щорічно значно скорочувати обсяги споживання продукції нафтопереробної промисловості та покращувати екологічний стан. Поступова заміна автомобілів електромобілями у великих містах та промислових регіонах з великою щільністю населення, стає неминучою. За оцінками агентства Bloomberg у 2025 році частка електромобілів на ринку становитиме 10-15%, а в 2030 році досягне 35-40%.

Одним із основних факторів, стримуючих широке використання електромобілів, є їхня ціна, яка значно вища за ціну аналогічних по класу автомобіліві з двигуном внутрішнього згоряння. Тому для покупців електромобілів створюються різноманітні преференції: податкові пільги, компенсації вартості авто, безкоштовні паркінги тощо. Наприклад, у Китаї покупець отримує компенсацію в розмірі близько 35% вартості авто, а в США така «знижка» становить 25%. У деяких країнах — Португалії, Іспанії, Франції, Ірландії та інших — уряд виплачує субсидію в розмірі від 5 000 до 7000 євро (залежно від моделі) кожному покупцеві. В інших країнах (Великобританії, Данії, Німеччини) прямих субсидій на придбання електромобілів немає, але всіх покупців звільняють від сплати транспортного податку на певний термін (до 5 років) або від збору при реєстрації. Левову частку ціни електромобіля становить вартість акумуляторної батареї. За оцінками експертів компанії McKinsey вартість акумуляторних батарей суттєво знизиться, відповідно і ціна на електромобілі стане зіставною з ціною аналогічних по класу автомобілів із двигуном внутрішнього згоряння, не раніше, ніж у проміжку між 2025 і 2030 роками.

Загалом, у світі витрати на розвиток електромобілів впродовж 2008-2014 років склали понад 14,3 млрд. доларів США. Без урахування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з розвитку технологій електромобілів, витрати склали близько 7 млрд. доларів США, з яких фіскальні стимули склали близько 5 млрд. доларів США.

Сергій Красуля зазначив, що в Україні зараз склалася унікальна ситуація, коли без додаткової інформаційної підтримки та взагалі відсутності будь-якої політичної волі з боку попереднього Уряду зіштовхнути це питання з мертвої точки, електрокари завойовують популярність серед населення. Щоправда у абсолютних цифрах поступ електромобілів виглядає поки що не надто потужним – загальна кількість «електричок» ледве подолала позначку 10 тисяч машин, але динаміка руху показує невпинне прагнення українців пересісти на більш економний транспорт. Звісно, до стану речей додається ще й національний колорит у вигляді переважної кількості у цьому загалі саме вживаних авто. Тобто навіть у такому прогресивному питанні Україна впевнено тримає титул найбільшого автозвалища у Європі.

«Чи можна дійсно налагодити виробництво електрокарів на території України? – Це питання неодноразово піднімалося у різних колах спеціалістів і висновки різнилися від «абсолютно невигідно» (за умов неприйняття проектів Законів 8159 та 8160) до сміливих припущень щодо запуску виробництва протягом 6-12 місяців. Як бачимо, умовний м’яч у цій грі зараз знаходиться на половині поля, що належить новій Верховній Раді України. Чи вистачить народним обранцям відповідальності, бажання та часу прийняти цей пакет Законів та не перетворити штучно Україну у черговий раз на країну третього світу, побачимо вже цього року», – підсумував прес-секретар «Богдану».