Бездонний радянський ринок мототехніки був дещо специфічним. Абсолютній кількості споживачів потрібна була робоча конячка – проста, надійна і ремонтопридатна. Інші міркування стояли не на другому, а певно, на десятому плані. Але разом з сотнями тисяч “Яв” щорічно мотоциклісти тієї пори отримували додаткові якості: комфорт та задоволення від їзди, повідомляють в Авто24.
Jawa Perak 250 Typ 11 (1947 – 1955)
Ця чехословацька модель могла б постачатися на схід, адже цілком відповідала критеріям простоти і надійності. Але на той час до цього ще не були готові ані виробник, ані споживач. Між тим, модель була майже революційною: в ній зібрали усі новації перших повоєнних років. Зварна трубчаста рама, телескопічна гідравлічна вилка спереду, м’яка “свічка” ззаду, 250-кубовий двотактний одноциліндровий двигун, 9 к.с. потужності та напівавтоматичне зчеплення.
Jawa 500 OHC Typ 15 (1952 – 1958)
Дуже цікавий мотоцикл, головною відмінністю якого був двигун. Передовий для свого часу чотиритактний 0,5-літровий силовий агрегат розвивав 26 – 28 к.с. Причому робив це не по-тракторному – “на низах”, а “вгорі”, на 5500 об/хв. Двоциліндровий двигун мав розподільчий вал у голівках циліндрів, що для середини минулого століття було прогресивним рішенням – недаремно цей факт винесли у назву моделі (OHC).
Система змащування була налагоджена по-літаковому, з сухим картером та 4,5-літровим баком для оливи. Показово, що екіпажну частину в цілому зберегли від тодішньої 250-кубової моделі.
Люди, які приймали рішення щодо співробітництва з Motokov (експортна кампанія Чехословаччини), вирішили що для радянських споживачів такий байк закуповувати не варто. “Для чого нашим швидкість 135 – 147 км/год”, – певно, подумали великі начальники.
Jawa 350 Typ 633 Bizon (1970 – 1972)
Цей дуже цікавий мотоцикл мав змінити на конвеєрі основну модель – “стареньку” Typ 360 (вона ж “сливка”), але з новизною вийшов, як то кажуть, перебір. “Бізон” відрізнявся від попередніх не лише нетривіальним дизайном, а й конструкцією основної частини – рами. Вона була не трубчастою просторового типу, а хребтовою, та ще й звареною зі складних штампованих елементів.
Двигун був підвішений під рамою на двох точках, а задня підвіска стала більш стійкою в поперечному напрямку. Радикалізм у конструкції призвів до збільшення маси та погіршення керованості через високий центр ваги. В екстер’єрі до сміливого бензобаку додалися такі естетичні вади (з точки зору давніх прихильників марки) як грубі зварювальні шви на найвидніших місцях рами. Замалим вийшов хід підвіски обох коліс – 125 мм спереду і 90 мм ззаду.
Jawa 350 Typ 360 Automatic (1964)
В цілому це була звичайна модель Typ 360, але з доданням до коробки передач автоматичного відцентрового зчеплення. Замість звичайного “кошика” з набором дисків-пластин на первинному валу коробки сиділа відцентрова муфта. Вона була подібна до тих, що застосовуються нині на скутерах, але працювала у масляній ванні.
Коробка так само мала чотири передачі і потребувала їх перемикання педаллю, але при цьому достатньо було просто кинути газ. Важіль зчеплення на лівій стороні керма все одно був на місці – ним можна було допомагати при рушанні, залишався і напівавтомат зчеплення, пов’язаний з цим важелем.
Jawa 350 Californian Typ 363 (1966 – 1973)
Модель на агрегатах базової на той час моделі “старенької”. Але зовні це був зовсім інший мотоцикл. Нехай не такий стильний, як Typ 360, але візуально легкий, динамічний, у чомусь навіть бешкетний. Модель добре продавалася не лише у Штатах, а й по усьому світу, і досі вважається найвідомішим виробом бренду.
На відміну від європейців, двотактний двоциліндровий двигун не потребував змішування бензину з оливою перед заправкою. На “Каліфорнії” була система Oilmaster з окремим бачком для мастила та помпою. Вана сама подавала оливу до карбюратора, дозуючи її відповідно до обертів. У Союзі про Californian знали лише з рекламних плакатів, які прикрашали шоуруми фірмових “явівських” магазинів. У Києві, до речі, такий був на Куренівці.
Обговорити цю тему в Facebook