Те, що мотоцикли пристосовані до бездоріжжя краще, ніж автомобіль 4х4, в цілому правда. Але лише коли йдеться про мотоцикл – “одинак” і за умови, що водій буде допомагати байкові силою власних м’язів. Може здатися дивним, але помітно погіршує прохідність мотоцикла двигун великого робочого об’єму – оскільки загальна маса апарату непропорційно зростає, повідомляють в Авто24.
Для мотоцикла з боковим причепом ситуація складніша. Через нерівномірність завантаження трьох коліс тягові характеристики на м’якому грунті були не дуже високими – то одне, то інше колесо в’язне, ведучі колеса (навіть якщо їх два) буксують нерівномірно, через що транспорт важко тримати на заданому курсі, особливо у глибокій колії. Так само непросто керувати мотоциклом з коляскою при заблокованому диференціалі (у варіанті з ведучим колесом коляски), хоча “блок” реально покращує прохідність.
Підвищення прохідності мотоцикла
Конструктори мотозаводів та спортсмени (свого часу, крім мотокросу були популярні так звані “шестиденні змагання” – перегони на мотоциклах класу ендуро) вживають таких заходів.
Шини. Оскільки ведучих коліс у мотоцикла мало, один з найефективніших засобів підвищення прохідності – застосування шин (шини) з розвиненими грунтозачепами, які добре чіпляються за поверхню низької щільності. Також важлива спроможність покришок до самоочищування – викидання грунту (снігу) з проміжків між шашками протектора. Широкі шини – неоднозначне рішення, зокрема, через особливості у керуванні, в тому числі на асфальті.
Кліренс. “Відліфтувати” підвіску мотоцикла не завжди можливо, але конструктори – професійні і самодіяльні – піднімали деталі, які надо виступали донизу. Вихлопну трубу (труби) намагалися підняти якомога вище, підніжки робили складними та ставили вище, за можливості використовували колеса більшого діаметру.
Крила. Високо задерті крила – не лише атрибут тюнінгу. У такому положенні між ними та шинами не набивається липка багнюка, яка буквально гальмує колеса.
Двигун. Вдосконалити щось на наявному мотоциклі майже нічого не можна. Але на етапі проектування байки, які мали отримати статус “польових” – тобто для позашляхового використання намагалися призначити низькообертові двигуни з розвиненими ребрами циліндрів – для більш ефективного охолодження.
2WD як типовий варіант
Якщо говорити про найбільш поширені фабричні варіанти, то справді типовим способом підвищити прохідність важкого мотоцикла став привід на друге колесо – колесо коляски. Технічно це більш-менш доступний метод, хоча він значно збільшує собівартість транспортного засобу.
Обертовий момент на праве колесо береться від редуктора заднього колеса мотоцикла. При цьому дуже бажано мати механізм диференціалу, причому несиметричного – оскільки ведучі колеса такого транспортного засобу завантажені нерівномірно.
Наприклад, на “повнопривідних” мотоциклах Київського мотозаводу суто військових серій МВ та цивільних МТ-12 та МТ-16 в різні роки диференціал міг бути, а міг не бути. Причому за його наявності так само міг встановлюватись або не встановлюватись механізм блокування – для ефективного подолання найбільш складних ділянок бруду або снігу.
Обговорити цю тему в Facebook