Багато водіїв ставляться до «лампочки резерву» спокійно. Одні заливають пальне невеликими порціями й майже завжди їздять із жовтим індикатором на панелі. Інші не чекають критичного рівня й заїжджають на заправку заздалегідь. Така різниця у звичках викликає суперечки роками – шкідливо це чи ні.
Як пише Interia, у більшості машин резерв – це 5–10 літрів. Він потрібен лише для того, щоб дотягнути до найближчої АЗС. Але робота на цьому рівні має наслідки.
«Паливний насос охолоджується самим бензином чи дизелем. Коли пального мало, він гріється, втрачає ресурс і може вийти з ладу у кілька разів швидше», – пояснюють експерти.
Насос, розрахований на 200–300 тисяч км, у такому режимі може здатися вже після 50–100 тисяч. Ремонт у масових моделях коштує від декілької тисяч до декількох десятків тисяч гривень, у преміальних навіть більше. Часто доводиться ще й промивати систему, що тягне додатково декілька тисяч гривень.
Є й інший ризик. У баках з часом збирається іржа, осад і металеві частинки. При низькому рівні помпа засмоктує цю суміш. Спершу страждає паливний фільтр, який замість 60 тисяч км служить усього 10–15. Гірше, коли сміття доходить до форсунок. У сучасних бензинових і дизельних моторах вони працюють з точністю до мікрона. Будь-який сторонній елемент може їх пошкодити.
Відновлення однієї форсунки обходиться у чималу суму, у дизелів це просто астрономічні витрати. Якщо ж у такому двигуні система «схопить повітря», без евакуатора і сервісу не обійтись. За процедуру прокачування ще просять кілька тисяч плюс доставка авто.
Скільки ж можна проїхати на резерві? В середньому 50–80 км. Якщо їхати плавно – іноді й більше. Але на практиці прогноз бортового комп’ютера часто зникає задовго до нуля, тож водій орієнтується лише на стрілку.
Механіки радять не грати в цю «лотерею». Вчасна заправка – дешевше, ніж заміна насоса чи форсунок. І вже точно спокійніше, ніж чекати евакуатор посеред траси.
Обговорити цю тему в Facebook