Турбіни з’явилися у легкових авто ще у 60-х, коли виробники шукали спосіб знизити викиди. У 70-х вони стали масовими через нафтову кризу. Суть проста – турбіна нагнітає повітря в циліндри, де воно змішується з паливом під тиском. У результаті мотор видає на 20–40% більше потужності, ніж атмосферний аналог.
Проте разом із силою з’являється проблема – температура газів може сягати 950 °C, а сам механізм розкручується до 350 тисяч обертів за хвилину. Масло в такому режимі працює на межі.
«Перегріте масло швидко втрачає свої захисні властивості. Це вбиває підшипники й ущільнювачі», – пояснює виданню «Твоя МАШИНА» автомеханік Сергій Д. з Житомира, який понад 20 років ремонтує турбодвигуни.
За його словами, знос деталей відбувається у рази швидше, якщо зволікати з заміною мастила.
Коли ж міняти? Єдиного правила нема. Для більшості бензинових і дизельних турбоавто, які їздять щодня, сервіс радить міняти масло кожні 8–11 тисяч км. Якщо ж машина постійно возить причеп, стоїть у заторах або їздить бездоріжжям, інтервал краще скоротити. Важливо й те, яке саме масло залито – на ринку є марки, спеціально створені для високих температур у турбінах.
Орієнтуватися варто і на вимоги виробника. Наприклад, Ford для 3,5-літрового EcoBoost радить інтервал 12–16 тисяч км у спокійних умовах, тоді як Subaru вказує лише 9,5 тис. км для WRX. Ігнорувати мануал – прямий шлях до капремонту.
Є й тривожні сигнали. Синій дим з вихлопу, запах горілого масла чи падіння тяги можуть вказувати на зношені кільця або ущільнювачі турбіни. У кращому разі вистачить замінити окремі деталі, у гіршому – саму турбіну. Хороша новина: нові агрегати зазвичай продаються з гарантією.
Отже, турбомотор вимагає уваги. Чіткий графік заміни масла та якісне мастило – найкращий спосіб продовжити життя дорогому вузлу.
Обговорити цю тему в Facebook