Чи треба боятися двигунів з турбонаддуванням? Давайте з’ясуємо причини їх ненадійності.
Потужна хвиля даунсайзингу (скорочення робочого об’єму моторів і зменшення їх габаритів при підвищенні продуктивності, часто за допомогою турбонаддування) піднялася років п’ятнадцять тому. До цього потужність під 100 к.с. на 1 літр робочого об’єму зустрічалася лише у спортивних машин. Сьогодні це звичайний показник для відносно простих і масових моделей.
Мотористи під тиском екологічних нормативів вимушено обрали невигідний з точки зору надійності шлях – поєднання збільшення тиску в циліндрах (зростання температур і механічних навантажень) з полегшенням шатунно-поршневої групи (зменшення розмірів і маси елементів заради зниження інерційних навантажень). Скоротився розрахунковий запас міцності багатьох навантажених деталей – за деякими оцінками, приблизно на 40%. Це супроводжувалося загальним ускладненням конструкції з тією ж метою оптимізації процесу згоряння палива і мінімізації шкідливих викидів. Наприклад, беемве-пежо-сітроєновський Prince, який дебютував на Mini, поєднав у собі кілька передових рішень – турбіну Twin-Scroll, систему зміни фаз газорозподілу, безпосереднє уприскування, систему охолодження з розумним насосом і керованим термостатом.
Проблеми у багатьох турбодвигунів різних фірм виявилися якщо не ідентичними, то схожими. Неефективні системи змащування і, як наслідок, схильність до масляного голодування, нерідко одночасно з «масложором» (до літра на тисячу кілометрів). Високі термонавантаження (що призводить до прискореної деградації гумових і пластикових деталей) і чутливість до якості палива і октанового числа (деяким двигунів навіть АІ-95 протипоказаний). Укупі з недбалим ставленням до обслуговування мотора сумарним проявом ставали нагар на форсунках і клапанах, відкладення в циліндрах і масляних каналах. Результат забруднень – від течі «всього і всюди» до деформації клапанів, прогоряння поршнів, задирів циліндрів і розподільчих валів.
Іноді все це посилювалося низьким ресурсом ланцюгового приводу ГРМ: ланцюг розтягувався набагато раніше очікуваного терміну – саме на турбоверсіях, а на «атмосферниках» точно такий же вузол працював нормально. Такий ланцюг міг перескочити на кілька зубів, що призводило до зустрічі поршнів з клапанами.
Турбодизелі етап даунсайзингу пережили більш благополучно, ніж бензинові побратими. Ті ж проблели у них виявлялися в меншій мірі. Правда, додавалися індивідуальні проблеми в паливній системі: некоректна робота засмічених форсунок приводила до різноманітних феєричним фіналів.
Обговорити цю тему в Facebook