Доказом не може бути відеозапис, який не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.
Про це повідомляє Ліга.Закон.
Нещодавно інспектор патрульної поліції виніс постанову про адміністративне правопорушення, в якій зафіксував, що водій здійснив стоянку транспортного засобу ближче, ніж за 10 метрів від прилеглої території, чим порушив вимоги п. 15.9 «и» ПДР. На підставі цієї постанови водія притягнуто до відповідальності на підставі ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Суди перших двох інстанцій задовольнили позовні вимоги та скасували оскаржувану постанову. Вони вказали, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення.
Колегія суддів Адміністративного суду ВС погодилась із такою позицією.
Доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського.
Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій, які не взяли до уваги такий доказ, зазначивши, що він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.
Колегія суддів зазначає, що належним доказом даного правопорушення є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8.02.2018 у справі № 760/3696/16-а.
Відповідну постанову по справі № 216/5226/16-а ВС прийняв 18.07.2019. Повний текст постанови можна знайти в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Отримати тестовий доступ у VERDICTUM можна за посиланням.
Обговорити цю тему в Facebook