Фабула судового акту: На даний час проблема “євроблях” стоїть вельми актуально. Чимало громадян України замислюються над тим – законно чи ні? Варто чи ні? Але ж як правило спокуса перемагає. Звісно більш цікаво придбати БМВ, Ауді чи Мерседес ані ж Деу виробництва АвтоЗАЗ за тіж гроші.
Проте фіскали так би мовити “не дремлют” та будь-яким чином намагаються спинити ввіз вживаних авто з іноземною реєстрацією у будь-який спосіб.
У даному випадку громадянина було піддано адміністративному штрафу вчинення правопорушення передбаченого ст. 485 Митного кодексу України “Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів” у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складало орієнтовно 500 000 грн.
За постановою митниці вказана особа керуючи транспортним засобом з польською реєстрацією, який ввезений на територію України нерезидентом в пільговому режимі, використовував автомобіль як товар в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги.
Вказане рішення було оскаржено водієм у суді.
Суд постанову митниці скасував та звільнив водія від адмінстягнення з огляду на те, що пунктом 3 ч. 3 ст. 293 Митного кодексу України передбачено, що особами, на яких покладається обов’язок із сплати митних платежів, є особи відповідальні за дотримання митного режиму у разі недотримання положень цього кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне і повне або часткове звільнення від сплати митних платежів.
Проте, водій керував транспортним засобом с польською реєстрацією не для цілі підприємницької діяльності, а на підставі довіреності від громадянина Польщі, не цікавився, хто саме ввіз на митну територію України вищезазначений транспортний засіб, так само не знав, і не повинен був знати в якому режимі було ввезено транспортний засіб і чи були на нього отримані будь-які митні пільги, а відповідно не міг мати прямий умисел на вчинення будь-якого порушення митних правил, оскільки не є ані власником транспортного засобу, ані особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму.
Так само суд враховує, що на час вирішення спору закон не забороняє автовласникові-іноземцю передавати управління своєю машиною водієві-українцю, ніяких документів про передачу права керування на авто не потрібно, тому що довіреність не є обов’язковим документом.
Із наведеного суд зробив висновок про відсутність в діях водія будь-яких порушень.
Аналізуйте судовий акт: ШТРАФ 419 593,89 ГРН. ЗА НЕСПЛАТУ МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ ЗА ВВЕЗЕННЯ АВТО З ІНОЗЕМНИМИ НОМЕРАМИ (ВАСУ від 17 травня 2017р. у справі К/800/16514/17)
УКРАЇНА
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа №521/18104/16-а
Номер провадження №2-а/521/47/17
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2017 року м.Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
судді – Маркарової С.В.
за участю секретаря судового засідання – Іськової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Першого заступника начальника Одеської митниці Державної фіскальної служби України Кривоноса Семена Юрійовича, Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 в межах встановленого ст. 99 КАС України строку звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
В обґрунтування свої вимог позивач послався на те, що постановою Одеської митниці ДФС від 21.10.2016 року в справі про порушення митних правил №0606/50000/17 його було визнано винним у вчинені порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
ОСОБА_2 вказував, що згідно цієї постанови його правопорушення полягало в тому, що він, керуючи транспортним засобом з польською реєстрацією марки BMW 320 D, номерний знак НОМЕР_1, який ввезений на територію України нерезидентом в пільговому режимі, використовував автомобіль як товар в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги.
Позивач стверджував, що постанова митного органу є протиправною, оскільки суперечить положенням Митного Кодексу України, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 цього кодексу, оскаржувана постанова прийнята із порушенням порядку притягнення до відповідальності, без повного дослідження об’єктивної та суб’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав.
Дослідивши обставини справи та наявні докази, надані учасниками процесу в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
05.05.2016 року працівниками Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеської області м. Ізмаїл на перехресті проспекту Мира та вулиці Кишинівської був зупинений легковий автомобіль марки «BMW 320D», д/н НОМЕР_1, номер кузова – НОМЕР_2, зареєстрований в Польщі, під керуванням позивача.
Одеською митницею Державної фіскальної служби України проведена перевірка законності керування вищезазначеним транспортним засобом ОСОБА_2
З листа Львівської митниці ДФС від 22.07.2016 №11307/13-70-20/9/29 встановлено, що 13.02.2016 року відділом митного оформлення №4 митного поста «Шегині» Львівської митниці ДФС було здійснено митне оформлення та пропуск на митну територію України транспортного засобу марки «BMW 320D», д/н НОМЕР_1, під керуванням громадянина Польщі ОСОБА_9 по смузі руху «червоний коридор» в митному режимі «тимчасове ввезення до одного року» на підставі паспорту громадянина та техпаспорту на автомобіль.
За ст. 103 Митного Кодексу України тимчасове ввезення – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до ст. 380 Митного Кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.
Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу.
Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.
Строки, передбачені абзацами першим та другим цієї частини, можуть бути продовжені органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Відповідно до ст. 485 Митного кодексу України використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги є адмністративнмм правопорушенням.
З огляду на пункти 57, 59, 60 частини першої ст. 4 Митного Кодексу України можна дійти висновку, що транспортні засоби особистого користування, якими громадяни користуються для власних потреб, є товарами.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 293 Митного кодексу України передбачено, що особами, на яких покладається обов’язок із сплати митних платежів, є особи відповідальні за дотримання митного режиму у разі недотримання положень цього кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне і повне або часткове звільнення від сплати митних платежів.
Як встановлено в процесі розгляду справи позивач керував спірним транспортним засобом не для цілі підприємницької діяльності, на підставі довіреності від громадянина Польщі ОСОБА_9.
Вказані обставини підтверджуються показаннями допитаного в суді свідка ОСОБА_6, не спростовані відповідачем.
Представником відповідача так само визнаний факт ввезення на територію України спірного автомобілю нерезидентом для особистих потреб.
Враховуючи викладене, така об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.485 Митного Кодексу України як використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги – відсутня.
Фактичне керування ОСОБА_2 спірним транспортним засобом з метою особистого користування є ідентичним з тією метою для якої цей транспортний засіб був ввезений на територію України, хоча і іншою особою, що не порушує вимог ст.485 Митного Кодексу України.
При вирішенні спору суд враховує також, що висновок про виявлення факту порушення митних правил, який відповідно до ст. 360 МК України є підставою для порушення справи про порушення митних правил, повинен робитись виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є вина суб’єкта.
Обставинами, які свідчать про наявність чи відсутність вини правопорушника, є, крім іншого, ступінь складності і неоднозначності класифікації тих чи інших дій та застосування діючого законодавства.
Так, суд погоджується із доводами позивача, що він не цікавився, хто ввіз на митну територію України вищезазначений транспортний засіб, так само не знав, і не повинен був знати в якому режимі було ввезено транспортний засіб і чи були на нього отримані будь-які митні пільги, а відповідно не міг мати прямий умисел на вчинення будь-якого порушення митних правил, оскільки не є ані власником транспортного засобу, ані особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму.
Так само суд враховує, що на час вирішення спору закон не забороняє автовласникові-іноземцю передавати управління своєю машиною водієві-українцю, ніяких документів про передачу права керування на авто не потрібно, тому що довіреність не є обов’язковим документом.
В даному випадку порушень з боку водія не має.
Суд критично оцінює також визначення митницею митної вартості автомобіля, яка була прийнята до розрахунку несплачених митних платежів та вплинула на відповідальність позивача.
Як вбачається з показань допитаного в суді свідка ОСОБА_7 – головного державного інспектора ОМДФС за наявних у митниці відомостей про спірний транспортний засіб був застосований не основний метод, а метод аналогій із використанням Інтернет сайту МОБАЙЛ ДЄ.
Таке визначення митної вартості автомобілю не суперечить Наказу «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцiнки дорожнiх транспортних засобiв» від 24.11.2003 року № 142/5/2092.
Згідно із службовою запискою заступника начальника митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці ДФС Гончаренка О.В. від 23.06.2016 року, митна вартість спірного транспортного засобу, згідно відомостей мережі Інтернет складає 186 064, 86 гривень.
Поряд із тим, за експертним дослідження ринкової вартості автомобіля «BMW 320D», д/н НОМЕР_1 станом на 05.05.2016 рік остання склала 25 391 гривень, що еквівалентно 1007 дол.США.
Вказане дослідження було проведено ФОП Крук М.Л. на підставі кваліфікованого свідоцтва оцінювача №8059 від 08.06.2013 року.
Статтею 530 МК України визначено, що законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, – судом у зв’язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю. Перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил, встановлених ст. 531 МК України є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Вирішуючи спір суд враховує, що за ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ч. 3 ст. 2 КАС України прийняв рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без повного дослідження об’єктивної та суб’єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 4, 8, 9, 11, 21, 105, 158-163, 183-2, 256 КАС України, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_2 до Першого заступника начальника Одеської митниці Державної фіскальної служби України Кривоноса Семена Юрійовича, Одеської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0606/50000/16 від 21.10.2016 року винесеною Одеською митницею Державної фіскальної служби України про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Малиновський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення.
Суддя
Обговорити цю тему в Facebook