Вже близько ста років у колах військових експертів гусеничний транспорт вважається найбільш пристосованим до війни. Неважливо, що він дорогий, клопіткий в обслуговуванні та недовговічний – зате сталеві траки не бояться проколів та порізів, а головне – гарантують високу прохідність по слабких ґрунтах та снігу.
Але на озброєнні багатьох армій світу рік у рік стає більше бойової техніки на колесах – мало того що на автомобільній базі, так і буквально на шасі комерційних вантажівок. І справа тут зовсім не в прагненні заощадити гроші (хоч і без цього не обійшлося).
Гусеничні машини мають відмінну прохідність, але на далеку відстань їх слід возити на трейлерах.
Тим часом сучасна війна стала іншою. Завдяки дронам, супутникам та високоточним далекобійним засобам вдалося набагато легше знищувати танки та потужні артсистеми великого калібру.
Таким чином, з’явився сенс робити артустановки з одного боку високомобільними, а з іншого – менш захищеними та з гіршими показниками прохідності – інакше кажучи, дешевшими. Так зародився загальнопоширений клас колісних самохідних артсистем.
Наприклад, сучасна самохідна гаубиця Zuzana базується на шасі Tatra 815 розробки 1980-х. Але від цього вона не стала гіршою, бо головне в САУ – знаряддя.
Колісне шасі Tatra 815 8х8 послужило базою для новітньої української розробки – протикорабельного комплексу “Нептун”, який таки потопив рашистський крейсер “Москва”.
Артсистема 2С22 “Богдана” повністю українського виробництва базується на шасі КрАЗ-63221 з колісною формулою 6х6. Головна відмінність носія “Богдани” від стандартного КрАЗ-63221 – у збільшеній броньованій кабіні та доопрацьованій кормовій частині.
Незважаючи на поширення колісних самохідок, зразковою САУ початку ХХІ ст. експерти вважають німецький Panzerhaubitze 2000 на шасі танка Leopard.
Обговорити цю тему в Facebook