Перш ніж бензин та дизпаливо стали домінуючим пальним для транспорту, людство випробувало кілька інших типів двигунів. Про них і поговоримо далі.
Парові автомобілі
Автомобіль із паровим котлом заправляли вугіллям, дровами, спиртом, гасом або бензином. Їздили такі машини швидко (200 км/год – не межа) та безвідмовно, оскільки мали нескладну конструкцію порівняно з ДВЗ. Використовували парові авто до середини ХХ століття, насамперед завдяки таким плюсам як проста трансмісія та невибагливість до якості пального.
Але, зрештою, паровики пішли у відставку не через незадовільні експлуатаційні характеристики, а через некомфортність використання: значної паузи перед стартом двигуна, великої витрати води та необхідності часто чистити колосники.
Електричний привід
Понад сто років тому, на зорі автомобілізації електромобілі давали велику фору тендітним візкам з бензиновими моторчиками. Але в 1910-20-ті роки електромобілі таки остаточно програли бензиновим через недоліки батарей. Ця ж причина перешкоджає масовому поширенню “електричок” і сьогодні, тим більше, що сучасні акумулятори ще й безбожно дорогі.
Супермаховик
Елементарна за конструкцією система передбачає накопичення енергії на борту авто в маховику – масивному диску, який попередньо слід розкрутити до високих обертів (до десятків тисяч за хвилину). Завдяки спеціальним магнітним підшипникам маховик досить довго зберігає кінетичну енергію, яка через механічну або електричну трансмісію передається привідним колесам.
Але широкого практичного поширення махомобілі не набули, насамперед через малий запас ходу та потребу особливої інфраструктури для “заправки”.
Пневмодвигуни
Двигун пневмокара приводиться в дію стисненим повітрям, закачаним у балони на борту автомобіля. Для заправки повітромобіля достатньо простого компресора. Цей мотор простий конструктивно, але головна проблема таких машин – невеликий, від кількох десятків до двохсот кілометрів, запас ходу, який лімітується кількістю та вагою балонів для стисненого повітря.
Педальний привід
Фактично це велосипед з кабіною, що закриває водія та єдиного пасажира від негоди та гарантує зручну посадку у кріслах. Крім того, саме сидіння зі спинками забезпечують вигідніше використання енергії людських м’язів. Промислове виробництво цього транспорту орієнтоване насамперед на розважальну галузь, але багато ентузіастів у всьому світі майструють собі веломобілі для щоденних поїздок. Найчастіше для цього достатньо мати один-два велосипеди, умілі руки та невеликий запас загальнодоступних матеріалів.
Газогенератор
У важкі часи у багатьох країнах світу звичайні автомобілі переводили працювати на генераторному газі. Причому газ цей генерувався безпосередньо на борту автомобіля або на причепі, який тягнеться ззаду. Суть газгену проста: дрова або вугілля, що горять у посудині особливої форми, виділяють горючий газ, який подається у двигун замість бензину.
Певні незручності водій при цьому зазнає: заправки кожні 100 км, падіння потужності, необхідність очищати топку та колоти дрова для “заправки”. У конструкції газогенератора немає нічого складного, тому їх можна робити не тільки на будь-якому заводі, а й у колгоспній майстерні.
Обговорити цю тему в Facebook