Унікальні КрАЗи, які працювали під час ліквідації аварії на ЧАЕС

У квітні 1986 року світ сколихнула техногенна катастрофа – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Для подолання наслідків цієї аварії використовувалась унікальна техніка, серед якої – КрАЗ-256Б1-030 де для захисту водія від радіації була розроблена спеціальна капсула із свинцю.

Але про все по-порядку – наприкінці червня автозаводам СРСР була поставлена задача – побудувати автомобіль, що зможе працювати в зоні підвищеного радіаційного забруднення з мінімальною шкодою для водія.

На КрАЗі було створено робочу групу на чолі з інженером-конструктором Віктором Холявко, що зайнялись вирішенням цієї технічної задачі. Було прийнято рішення створити спеціальний автомобіль на базі серійного самоскида КрАЗ-256Б1.

Для захисту водія від радіації була розроблена спеціальна капсула зі свинцю, яку зварювали з декількох панелей. Зовнішні листи виконували зі сталевого листа товщиною 3 мм, а внутрішній простір заповнювався свинцем. Товщина свинцевої прокладки на панелях статі становила 30 мм, на бічних стінках – 25 мм, на даху – 12 мм. Вікна кабіни виготовлялися зі спеціального протирадіаційного скла розміром 300х300 мм і товщиною 75 мм. Через затримку з поставками склоблоків з Москви, капсула на перших восьми зразках не мали бічних вікон. Внутрішня оббивка кабіни була виконана з вініпласту, товщиною до 8 мм.

В результаті свинцева капсула вийшла дуже важкою та вага перевищив 3 тонни. Через що знадобилося посилення рами, а також було підвищено і тиск в лівому передньому колесі – з 6,5 до 7,5 кгс / см кв та відрегулювано насос гідропідсилювача керма.

Для кращого захисту водія від радіоактивного випромінювання механічні приводи керування автомобілем були замінені на гідропневматичні і пневмоелектричні. Так, було встановлено гідропневматичний привід управління зчеплення, а на середньому мосту застосували енергоакумулятори з пневматичним управлінням. У самій роздавальній коробці була постійно включена знижена передача, яка вимикалася в нейтральне положення електропневмоприводом. Робота фільтровентиляційної установки забезпечувалася від генератора двигуна, а в разі його зупинки – від АКБ, кількість яких збільшили до чотирьох.

Перший зразок спеціального автомобіля КрАЗ-256Б1-030 виїхав з воріт експериментального цеху 10 липня 1986 року. Протягом наступного тижня була виготовлена ​​партія з семи машин. А всього самоскидів-ліквідаторів побудували 18 одиниць. Останні зразки були зроблені 27 липня, тобто практично через місяць після отримання завдання.