21 червня Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №7418, який передбачає повернення мита та ПДВ на імпортні товари, включно з автомобілями з-за кордону. А 30 червня президент України підписав цей законопроєкт.
Тим часом на контрольно-пропускних пунктах на західних кордонах нашої держави вишикувались черги з автомобілів, власники яких намагалися застрибнути у останній вагон потяга. Очевидно, декому з них це не вдасться, не дивлячись на ризики для здоровʼя у кілька денному очікуванні під палючим літнім сонцем. Втім, радимо всім не засмучуватися, оскільки це не перше і не останнє пільгове розмитнення вживаних автомобілів в Україні. Наступне буде можливо навіть цієї осені.
Причини повернути доступне розмитнення для українців
Перша причина. Заправлений автомобіль під домом = умова відчуття безпеки для українців. Коли починалися обстріли, то єдиною змогою уберегти жінок та дітей, звісно крім підвалу, була поїздка на відносно безпечний захід країни, а після, можливо, і за кордон. Звісно, були евакуаційні рейси автобусів і Укрзалізниці, проте ця пропозиція була вкрай обмеженою відносно попиту і зовсім не гнучкою. А іноді навіть небезпечною. Тому розраховувати більшості для порятунку своїх близьких можна було тільки на себе та на волонтерів. І тим, і іншим для цього потрібні справні та заправлені автомобілі. Війна пройде, але сусід-агресор залишиться, і у нас назавжди лишиться відчуття тривоги – тривожна сумка, ліки, документи і заправлений автомобіль під домом. Ми би не рекомендували владі вставати між українцями та їх обачністю.
Друга причина. Автомобілі так само, чи навіть ще більше потрібні фронту та волонтерам. Як кажуть наші військові, автомобілі на фронті – це розхідний матеріал. Перебуваючи в зоні бойових дій автівки ламаються та знищуються. А без них не можна вести манервену сучасну війну, тому потреби тільки збільшуються. Якщо до військових не буде жодний питань, то от як державі відрізнити волонтера від “ділка” – це велике питання. Але у даному випадку схоже, що всіх волонтерів прирівняли до “ділків”.
Третя причина. Доступний автомобіль = відчуття рівності та справедливості. Чиновнику дуже важко пояснити простому українцю, чому він має переплачувати подекуди 2-3 вартості за вживаний автомобіль із ЄС. Чому у Європі при більших зарплатах вони можуть собі дозволити авто дешевше, а ми ні. Чому “господарі життя” їздять на дорогих авто, а решта українців мають віддавати останнє.
Четверта причина. Для наповнення бюджетів необхідно створити сприятливі умови для розвитку бізнесу, а не підвищувати податки. Якщо дійсно основною причиною повернення мита на авто є очікування збільшення надходжень від податків, тоді у нас погані новини для ініціаторів. Ми не економісти, але ми знаємо, що економіка працює не таким чином, а збільшення надоїв корови та економії харчів за рахунок того, що корову починають більше доїти і менше годувати це веде тільки до одного результату.
П’ята причина. Для покращення екології розвивають громадський транспорт та велоінфраструктуру. Тут ще можна додати, що у розвинених країнах існують податки, що стримують автомобілекористування (це один із основних способыв боротьби із заторами) і навіть автомобілізацію саме з екологічних міркувань. Але у тих же країнах існує почуття безпеки та надійна альтернатива особистому автомобілю. Коли є інший варіант, можна тиснути на суспільство, щоб воно обирало його, обовʼязково демонструючи це власним прикладом. Але, на жаль, не в нашій країні. Принаймні, поки що.
Обговорити цю тему в Facebook