У радянські часи, коли автомобілі були рідкісним явищем, і запчастини коштували дорого, водії часто приходили на допомогу один одному, використовуючи метод прикурювання для запуску автомобілів з розрядженим акумулятором. Цей метод дозволяв відновити заряд акумулятора, навіть якщо не було доступу до спеціальних проводів для прикурювання. Давайте докладніше розберемо, як це робилося.
Щоб “прикурити” автомобіль, водіям потрібно було використовувати два автомобілі, у яких акумулятори були у справному стані. Ось кроки цього процесу:
Підготовка автомобілів: Водії ставили машини на відстані приблизно одного метра один від одного, щоб бампери були на одному рівні.
З’єднання позитивних клем: Спочатку вони з’єднували між собою позитивні клеми акумуляторів за допомогою будь-якого доступного дроту, навіть тонкого. Це створювало ланцюг живлення.
Використання монтування: Потім один із водіїв вставляв монтувалку між бамперами автомобілів, торкаючись одночасно обох негативних клем. Це замикало ланцюг, дозволяючи струму протікати від акумулятора одного автомобіля до іншого акумулятора.
Запуск двигуна: Якщо автомобіль з розрядженим акумулятором придатний до запуску, він заводився. Після цього з’єднання з клемами відключалося у зворотному порядку.
Цей метод “прикурювання” мав кілька особливостей та вимог:
Використання товстих дротів: Провіди повинні були бути досить товстими, щоб уникнути їх перегріву під час передачі високого струму.
Монтування з товстого металу: Монтувалка, що використовується для замикання ланцюга, мало бути виготовлене з товстого металу, щоб уникнути пошкодження бамперів автомобілів.
Рівна поверхня: Автомобілі мали стояти на рівній поверхні, щоб виключити замикання ланцюга на землю.
Цей спосіб “прикурювання” точно не є безпечним. У разі порушення процедури можна отримати удар струмом або пошкодити акумулятор. У зв’язку з цим ми категорично не рекомендуємо користуватися подібним «лайфхаком», адже сьогодні існують безпечніші та простіші способи «прикурювання».
Обговорити цю тему в Facebook