У минулому автомобілісти були обмежені в ресурсах і можливостях з обслуговування своїх транспортних засобів, а тому намагалися покращити їхні характеристики за рахунок різного роду хитрощів. Однією з них було обливати автомобільні шини бензином.
Якість і кількість покришок для автомобілів в СРСР була обмеженою. Робили їх переважно з каучуку, який взимку втрачав еластичність, дубів на морозі і ковзав по льоду, як ковзани у хокеїста. Зрозуміло, це викликало невдоволення у автомобілістів, які швидко знайшли вихід – розігрівати покришки шляхом їх підпалювання.
Зрозуміло, що спалювати гуму ніхто не хотів, тому поверхню шин покривали невеликим шаром високооктанового палива, яке швидко загорялося і так само швидко гасилося. Цього було достатньо, щоб підвищити температуру гуми до оптимальної, поліпшивши тим самим їхню еластичність і зчеплення з дорожньою поверхнею.
До кінця 1980-х ситуація з шинами покращилася, радянські виробники навчилися випускати більш досконалі зразки покришок, які були більш сприйнятливі до холоду. Хоча до самого розпаду СРСР вирішити проблему повністю так і не вдалося. Тільки поява на ринку зарубіжних шин дала змогу автомобілістам назавжди забути про дивний лайфхак.
Обговорити цю тему в Facebook