Автовласники часто сперечаються про колір антифризу, наче він визначає якість рідини. Зелені прихильники твердять про «класичність», прихильники червоного говорять про довговічність, а жовтий називають компромісом. Але експерти, з якими поспілкувалось видання «Твоя МАШИНА» пояснюють: відтінок – лише маркер, щоб не плутати антифриз з іншими рідинами і швидко помітити витік.
Сергій, інженер з охолоджувальних систем одного з київських сервісів, каже:
«Основу складає етиленгліколь або пропіленгліколь, вода та присадки. Саме присадки визначають, як довго прослужить рідина і як вона захищає від корозії»
На практиці все зводиться до трьох груп:
- G11 – найчастіше зелені чи сині, з силікатами. Їх треба міняти кожні два роки.
- G12 / G12+ / G12++ – червоні чи рожеві, карбоксилатні та гібридні. Тримають 3–5 років, краще борються з корозією.
- G13 – з органічними присадками і гліцерином, часто фіолетові. Вважаються екологічнішими та служать довше.
Журналісти «Твоєї МАШИНИ» перевірили інструкції кількох популярних моделей. У всіх прямо прописано: користуватися тільки тим антифризом, який рекомендує виробник. Навіть якщо колір збігається, склад може бути інший.
Що робити, коли треба долити, а ви не знаєте, що саме у вас у бачку? Краще злити старий і залити новий. Змішування різних типів часто закінчується випаданням осаду, який забиває канали охолодження. Це вже прямий шлях до перегріву мотора.
Майстер столичного СТО Андрій підтверджує:
«Ми постійно бачимо машини, де власники змішали рідини. Результат – іржа на радіаторі й перегрітий двигун. Економія на літрі антифризу потім виливається у ремонт на десятки тисяч гривень»
Висновок простий: колір – не показник. Дивіться на клас, термін служби та рекомендації заводу. Це дешевше, ніж нова головка блоку.
Обговорити цю тему в Facebook