Сьогодні мало хто уявляє подорож без пасків безпеки. Але ще півстоліття тому їхня поява викликала хвилю скепсису. Коли Ford у 50-х роках почав ставити ремені у серійні авто, водії бурчали: «Вони сковують рухи». У СРСР ситуація була схожа. Водії «Жигулів» і «Москвичів» пам’ятають жорсткі ремені, які після застібання не давали навіть нахилитися вперед. Про паски ззаду тоді й мови не було.
Все змінилося із впровадженням автоматичних натягачів. З’явився механізм, що ховається у стійці кузова. Завдяки йому пас можна витягнути, нахиляючись уперед, а потім він акуратно повертається на місце. При ударі система спрацьовує миттєво: ремінь різко натягується, притискає тіло до сидіння, а далі вступають у дію подушки безпеки.
Але є деталь, про яку більшість навіть не замислюється. Маленький пластиковий ґудзик на стрічці ременя. Він не випадковий. Саме він утримує замок на рівні плеча, не даючи йому сповзати до підлоги. Тому застібнутися можна швидко, без зайвих пошуків.
«Це маленька зручність, яка впливає на безпеку», – пояснює інженер з пасивних систем захисту Андрій з Запоріжжя. «У критичний момент секунди мають значення, і ґудзик допомагає не витрачати їх на метушню».
Українське законодавство теж нагадує про цю дрібницю. За поїздку без паска водій платить 510 гривень. Якщо без ременя сидить пасажир, додається ще 510 гривень. У разі перевезення кількох людей штраф зростає, адже відповідальність несе водій.
Сьогодні паски безпеки здаються очевидними. Та варто згадати, скільки років знадобилося, щоб із жорстких ременів у «Жигулях» ми прийшли до сучасних багаторівневих систем захисту. А той маленький пластиковий ґудзик на стрічці – ще одне нагадування, що дрібні деталі іноді вирішують долю всієї подорожі.
Обговорити цю тему в Facebook