В Україні продовжується масовий виїзд мешканців прифронтових міст. Понад те, ситуація погіршується – пробки на автотрасах у деяких місцях становлять кілька десятків кілометрів. У виданні “Авто 24” зібрали дані після кількох днів евакуації та склали на його основі деякі рекомендації для автомобілістів.
Напевно, ці цілодобові потоки автомобілів видно навіть із космосу. Але жителі багатьох українських міст, містечок та сіл бачать їх впритул – якщо не через лобове скло свого авто, то у вікно власного будинку, за яким тягнуться зі сходу на захід сотні та тисячі легкових машин. Що можна зробити, щоб полегшити цей сумний маршрут?
Маршрути
До початку другого тижня війни люди евакуюються із Харківської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Найбільше автомобілів їде трасами зі сходу на захід країни – через Дніпро, Кременчук, Олександрію, Умань, Вінницю.
Маршрут від східних областей до Львова у мирний час займає 12 – 14 годин. Цими днями – близько двох діб.
На дорогах трафік дуже щільний, у кращому разі середня швидкість досягає 30-40 км/год, але таких ділянок мало, часто евакуйовані 250-кілометрові відрізки долають за 14 годин – замість звичних 3-4-х. Ускладнює справу поганий стан деяких доріг, але головна причина (крім неймовірної кількості машин) – численні блокопости, влаштовані майже в кожному селі.
Утворюються пробки і через непристосованість автошляхів до такого трафіку. Так, найбільші пробки утворювалися, наприклад, у Кіровоградській області – на об’їзній обласного центру та перед Уманню, тобто там, де кілька потоків транспорту зливалися в один. Пробки біля Умані взагалі рекордні, адже протягом дня змінюються завдовжки з 18 км до 60 км! Воно й не дивно, адже біля цього містечка зливаються в одне русло потоки з Києва (з півночі), Одеси (з півдня), Харкова, Полтави та Дніпра (зі Сходу).
Знавці радять після Умані не прямувати прямо на Вінницю, а шукати другорядну паралельну дорогу в тому ж напрямку – наприклад, через Білу Церкву, Кременець, Любар чи навпаки, на південь. Але варіант зміни маршруту залежить від його кінцевого пункту, який у біженців який завжди визначено.
На західних кордонах України протягнулися черги машин на десятки кілометрів
Своя велика пробка існує і на півдні – з Одеси машини, що евакуюються, прямують до Молдови та Румунії. І черга на перехід молдавського кордону починається одразу за блокпостом на виїзді із міста. Очікування в черзі – понад півтори доби. Деякі залишають машини і йдуть з валізами по узбіччя пішки – так виходить набагато швидше.
Незважаючи на комендантську годину в населених пунктах, трасами машини йдуть і вночі – принаймні там, де це дозволяють постові на блокпостах.
Ночівка
Перевантаженість доріг призвела до того, що мандрівники до західного кордону вже не вкладаються в один-два дні у своїй поїздці до Львова чи Закарпаття – додалася ще щонайменше одна ніч, яку провести бажано не в полі. Але якщо проявити активність, ночівлю можна знайти у містах, через які проходять автотраси. Треба ще за кілька годин до запланованого прибуття до того чи іншого населеного пункту шукати у соцмережах групи місцевих волонтерів, які займаються питанням біженців. На ніч людей розселяють у лікарнях, школах, церквах. Це завжди тепле приміщення, у багатьох випадках із харчуванням, але не завжди з ліжками у звичному розумінні цього слова.
Біженці дістаються кордонів країни або бажаних локацій на Західній Україні з ночівлями по дорозі. Притулок надає церкві та місцева влада на шляху прямування.
Ті, хто доїжджає до міста вночі, коли діє комендантська година, на блокпосту треба повідомити адресу, за якою вони домовлено про нічліг. Волонтер, який має спеціальну нічну перепустку, проводить їхню машину до місця. Принаймні таким чином влаштовано справу у деяких населених пунктах у центрі України (на трасі Н-01). Найчастіше ночівля безкоштовна.
Живлення
Часто там, де біженців приймають на нічліг, вони можуть і повечеряти, адже і в лікарнях, і при храмах зазвичай є кухня та гаряча їжа. Крім того, у місцях, де стоять довгі черги машин, віруючі місцевих церков чи просто небайдужі мешканці роздають чай та бутерброди. Але як показує досвід спілкування журналістів “Авто 24” з біженцями, багатьом із них аж ніяк не до їжі, і дехто повечеряти погоджується лише перед сном.
Паливо
У населених пунктах, віддалених від місць боїв на АЗС, є пальне, хоча з чергами по 10 – 15 машин. Гірше на автотрасах – черга тут може сягати кілометра. На деяких заправках є ліміт: відпускають по 10 л на одну машину або на певну круглу суму – для прискорення черги (400 грн). Сорт палива на АЗС майже завжди не все, так що перш ніж залишити потік транспорту на дорозі і стати в чергу, переконайтеся, що потрібне паливо є у продажу. Щодо цін однозначної картини немає: подекуди навіть на основних трасах вони загалом відповідають довоєнним, але далі від центру країни на захід вони піднімаються. Тут же з’являються АЗС без позначень ціни на стелах, але відкриті і із заправником біля колонок. Автогаз LPG на деяких станціях коштує близько 18 – 19 грн, на деяких брендових – всі 25 грн.
Багато автомобілів, що виїжджають із зони боїв, відзначені імпровізованими написами “Діти”
Частина евакуйованих мають у багажнику свій запас палива та починають заправлятися на АЗС лише після перших 300-400 км дороги. Багато зайвого пального з’їдають пробки, збирає свою данину і зима – у морози, що повернулися на вихідні, навіть у пробках доводиться стояти з працюючим двигуном, щоб гріла “пічка”.
Обговорити цю тему в Facebook