Українцям розповіли, як поставити на облік вживаний автомобіль у Європі
У нинішній ситуації в Україні розмитнити євробляху за пільговими тарифами вже неможливо. Враховуючи цей факт, багато українських водіїв почали звинувачувати державу в тому, що вона перешкоджає тому, щоб українці користувалися якісними та дешевими авто, але чи так це насправді.
У більшості популярних для пригону автомобілів країн ЄС мати старий автомобіль — це справжня розкіш, а якщо йдеться про авто пригнане з-за кордону, то з такою машиною на власника чекає не лише багато витрат, а й багато клопоту.
Сьогодні йтиметься про те, як поставити автомобіль на облік у Німеччині, Польщі, Латвії, Литві та Чехії. Почнемо нашу розповідь з Німеччини.
Для постановки авто на облік у Німеччині потрібно:
– провести діагностику двигуна на токсичність вихлопних газів (Abgasuntersuchung);
– пройти обов’язковий техогляд (Hauptunters suchung);
– сплатити всі податки (їх сума в рази перевищує розмір податків в Україні);
– скористатися електронною чергою, щоб зареєструвати авто.
Далі ми поговоримо про Польщу, де все закономірно. Знайти хорошу машину тут важче ніж у Німеччині, а ось процедура постановки на облік навпаки трохи легша:
– пройти техогляд автомобілем;
– сплатити всі податки;
– оформити із продавцем договір “купівлі-продажу”;
– приїхати до сервісного центру для завершення оформлення.
Щоб зареєструвати автомобіль у Литві, покупцю потрібно:
– пройти обов’язковий технічний контроль;
заплатити всі податки та збори;
– оформити ДКП (договір купівлі-продажу);
– приїхати до сервісного центрую
Майже аналогічна процедура реєстрації автомобіля буде і в Латвії, де потрібно:
– пройти обов’язковий технічний контроль;
– сплатити всі податки та збори;
– стати в електронну чергу для завершення процедури реєстрації;
– особисто відвідати сервісний центр.
Останньою країною, яку ми розглянемо у цій статті, стане Чехія. Щоб зареєструвати авто тут, необхідно:
– заповнити заяву про внесення автомобіля до Реєстру транспортних засобів;
– отримати техпаспорт від продавця автомобіля;
– оформити рахунок-фактуру та договір купівлі-продажу для завершення угоди;
– оформити обов’язкову страховку відповідальності власника (без неї переоформлення неможливе);
– сплатити адміністративне мито.