Сучасні автомобілі здебільшого не пристосовані до хитрих маніпуляцій водія біля заправної горловини. Далеко не в усіх країнах світу на АЗС є заправники, які працюють біля бензоколонок: дуже часто пальне з пістолета в бак заливають водії. Більше того, на деяких європейських АЗС навіть зрідженим газом LPG водії заправляються без допомоги персоналу! На жаль, українські заправки в умовах війни теж звернулися до подібної практики.
Для того, щоб зі шланга бензоколонки пішов бензин, потрібні дві речі. По-перше, оператор АЗС на своєму комп’ютері повинен дати колонці команду відпустити певну кількість вибраного сорту пального – і воно потече саме з маркованого пістолета: А-95, 95 “Преміум”, “Дизель”, тощо. А по-друге, на пістолеті має бути натиснутий спусковий гачок – важіль клапана.
“Взаємодія” із зазначеним клапаном, ймовірно, є найскладнішим моментом для автолюбителя без досвіду самостійної заправки. Так, з одного боку, є позитивний нюанс – спусковий гачок можна зафіксувати в натиснутому стані окремим стопором, щоб не тримати його весь час, доки йде подача пального шлангом. Завдяки цьому фіксатору можна залишити пістолет у горловині бензобака з натиснутим важелем та піти до оператора – замовляти свою порцію пального. Поки ви ходитимете, колонка наллє бензин у бак.
З іншого боку, в паливороздавальному пістолеті є запобіжний пристрій – клапан відсічення, який автоматично припиняє подачу пального, коли бак наповниться. Неприємність у тому, що часто надто чутливе відсічення спрацьовує не через наповнення бака, а через хвилю палива, яка випадково утворюється в горловині. В умовах дефіциту нафтопродуктів, коли кожен хоче залити максимальну кількість літрів, це дуже небажаний момент.
Коли спрацює запобіжний клапан переповнення (ви зрозумієте це по клацанню в пістолеті та зупинці лічильника на колонці), потрібно витягнути пістолет із глибини горловини – але не до кінця! – І почати повільно натискати спуск пістолета, поки паливо знову не потече з нього. Далі давити на гачок не потрібно, намагайтеся тримати потік палива слабким до остаточного наповнення бака або до виснаження замовленого ліміту.
Якщо вам потрібно заправити автомобіль з каністри, то складність полягає в тому, що у сучасних автомобілів заправна горловина дуже вузька, а крім того, має клапан у вигляді металевої пелюстки. Обійти ці проблеми можна двома способами:
– Використовувати воронку з тонким носиком;
– Скористатися замість лійки шлангом.
Придбати “іномарочну” лійку не велика проблема, в магазинах та на авторинках такі відомі як “лійка під клапан”. Зручною буде лійка з косим розташуванням носика, оскільки горловини у сучасних легковиків розташовані на боковині кузова.
У дизельних автомобілів останніх поколінь у горловині може стояти запобіжний клапан, який не дає вставити тонкий бензиновий пістолет (і відповідно тонку лійку). Обдурити його, натиснувши на пелюсток шлангом, не вдасться – клапан відкривається, коли на нього тиснуть відразу в кількох точках по периметру. Тому потрібно мати лійку відповідного “великого” діаметра або оригінальну лійку-перехідник, яка йде в комплекті з машиною або продається у дилера.
Якщо з лійкою чомусь не склалося, можна заправити машину з каністри через шланг. Під шлангом слід розуміти еластичну синтетичну трубку діаметром 8–10 мм. Схема така: каністра ставиться поруч із заправною горловиною на те, що буде вище за рівень бака – наприклад, на багажник, якщо у вас седан.
Другий кінець шланга потрібно взяти до рота і рішуче засмоктати з нього ваш бензин. Точніше, зробити вигляд, що ви хочете його засмоктати, а насправді після двох-трьох (залежить від діаметра та довжини шланга) потужних “підсмоктувань” швидко переставити шланг з рота в бак. За законом сполучених судин пальне піде вниз – тобто в бак, і вашим завданням буде тільки стежити, щоб шланг не був надто закручений на дні каністри і не виявився вищим за рівень рідини.
Обговорити цю тему в Facebook