На жаль, якихось особливих прийомів для продовження ресурсу покришок українські автомобілісти не застосовують. Між тим, достатньо виключити зі своєї практики лише кілька манер водіння, щоб колеса служили довше. Принаймні, щоб вони відпрацювали хоча б обіцяні виробником три-чотири сезони, а не один-два, повідомляє Авто24.
Тиск
Взагалі вітчизняні водії полюбляють перекачувати шини, як мінімум тому, що так вони менш вразливі до пошкоджень на вибоїнах. Між тим, звичку постійно контролювати тиск мають далеко не всі, а на сучасних машинах відчути помітити “на око” непросто, особливо взимку. Тому часто виявляється, що машина їздить на напівспущених колесах. Це призводить до перегріву шини і згодом – відшарування каркасу від гуми та її неначе безпричинної деформації.
Надто активний стиль
Добре, якщо машина має ту чи іншу систему трекшн-контролю, а якщо ні? На потужному автомобілі та на мокрій дорозі зрушити з місця без маленької пробуксовки вдається не завжди. Це шкідливо для протектора, а особливо – для шипів шипованих моделей. Щоразу при такому старті кілька шипів “розгойдуються” у своїх гніздах, а згодом випадають. Приблизно так само діють на шипи та на протектор фрикційних моделей інтенсивні гальмування. Навіть якщо блокування коліс не відбувається, знос протектора в таких випадках інтенсивніше за штатний. Схожа картина зносу має місце і коли машина проходить поворот на високій швидкості, хіба що шипи страждають менше.
Швидкий рух поганою дорогою
Про те, наскільки шкідливо швидко рухатися дорогою з вибоїнами, нікому пояснювати не треба: розрубана боковина шини відразу стає добрим уроком таким “гонщикам”. Але покришкам, особливо зимовим з їхнім м’яким протектором, шкодить і швидкий рух по дорозі, яка такий темп в цілому дозволяє. Численні тріщини, дрібні вибоїни, велика кількість камінної крихти на поверхні асфальту активізують відокремлення мікрочастинок гуми з протектора. Цей цілком природний процес зношування прискорюється, якщо рухатися по старому асфальту з великою швидкістю.
На шипах в теплі
Справжнє знущання з шипованих шин – їзда при плюсовій температурі сухим, нагрітим на сонці асфальту. Річ у тім, що кожен шип під час контакту з дорогою “працює” – тобто рухається у своєму гнізді. Під час тертя між металом шипа та гумою протектора підіймається температура, але на снігу, в сніговій каші або у калюжах шип швидко охолоджується.
На сухому, та ще й теплому асфальті охолодження немає, тому шип перегрівається і своєю температурою змінює властивості гуми навколо себе. Вона твердішає, втрачає еластичність, і вже не так міцно тримає шип у гнізді. Він потроху “розгойдується” і під час біль-менш великого навантаження випадає. Тобто в суху погоду за плюсової температури на шипованих колесах бажано їздити повільно та без різких маневрів.
Умови зберігання
Зимові шини можуть суттєво постарішати влітку. Їх не можна зберігати за високої температури, на сонці та у надто сухих приміщеннях. Саме зимові моделі мають у гумовій суміші (в першу чергу протектора) багато складових, які змінюють свої властивості під впливом згаданих чинників. Облаштований підвал, прохолодний кут гаража, сухий сарай – найкращі місця для відпочинку зимових шин протягом літнього сезону.
Обговорити цю тему в Facebook